Розділ «Дата Туташхіа роман»

Куру Кардава спокійно тасував карти й говорив:

— Сідай, бога ради. Ти мене спочатку лякатися навчи, а тоді лякай!

Квалтава поклав руку на плече Чхетіа, посадив його.

Суперечки й кривляння не припинялися.

— Швидше, дівчинко,— крикнув Дуру дочці.— Пора постелі стелити. А ти, Дзобо, допоможи мені тапчани принести.

Кіку вийшла.

— Ти знаєш, Куру,— звернувся Квалтава до свого молодшого приятеля,— мені самому гола Кіку ні до чого, але кожен відповідає за себе, і не твоє діло ставати поперек дороги. Оце і є дружба, іншою вона не буває! Чесно кажучи, ти маєш слушність. Ще добре, якби батько хоч який-небудь зиск з цієї дівки мав — тоді нічого не скажеш. Гроші — це все. І жінка — це теж гроші.

Гра пішла з новим азартом і запалом. Куру Кардава безперервно вигравав.

— Ставлю тисячу карбованців — наборг! — оголосив Каза Чхетіа.

— Ні, друже, такі обіцянки — пил. Позичаю тобі, став готівкою, коли хочеш.— Куру відрахував гроші.— Будеш винен мені тисячу карбованців. Бодго, ти — свідок,— мовив Куру і став здавати.

Каза Чхетіа подивився в свої карти і вивів ставку — п’ятсот карбованців. Куру Кардава це не сподобалося, але він промовчав і дав партнерові ще дві карти.

У духані запанувала тиша.

Дата Туташхіа з цікавістю стежив за гравцями. Коли з’ясувалося, що Каза Чхетіа зробив дев’ятку і виграв ставку, Туташхіа знову повернувся до каміна.

За якихось три-чотири хвилини купа банкнотів Куру Кардава перекочувала до Кази Чхетіа.

Кіку віднесла і нам білизну й увійшла в духан.

Каза Чхетіа знову підкликав її.

— Ось тобі ще червінець! — сказав Чхетіа, поклавши на першу монету ще одну, і підсунув їх до Кіку.

Куру спалахнув, але цього разу не сказав жодного слова. Видно, повчання Квалтава зробило своє діло. Він повернувся спиною до своїх друзів і став розглядати простеньку ікону на стіні.

— Ти чого, дівко, мовчиш? Роздягатимешся чи не роздягатимешся? — єхидно всміхнувшись, сказав Бодго Квалтава.

Кіку наче мову відібрало, вона стояла незрушно і лиш очима водила довкола.