Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Дочко моя! Сказано: «Коли праве око твоє спокушає тебе,— його вибери і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один з твоїх членів, аніж до геєни все тіло твоє було вкинене».

Розбійники втупили очі в ченця, намагаючись збагнути його слова, але марно. Кіку не підводила голови — здавалося, до неї взагалі нічого не доходило. Вона подивилася на ченця, лиш коли він змовк, і перевела погляд на двері, звідки мали з’явитися Дуру з Дзобою. Каза Чхетіа одразу ж помітив її занепокоєння.

— Ох-х-х! — тупнув він ногою і нахилився до ченця:— Ану сиди там, старий шкарбане, а то швидко забудеш у мене і Старий, і Новий завіт.

Чернець опустився на лаву як підкошений, ввібравши голову між плечі, немов чекаючи удару, і стих.

На обличчі в Куру Кардава не було ні злості, ні обурення — він весь сяяв від цікавості й азарту:

— Що цей дідусь хоче, Бодго? — Що він там каже?..

— Ось у чому заковика, виявляється! — протяг, вражений своїм відкриттям, Каза Чхетіа.— Кіку перед ними соромно. Ану, одверніться! — крикнув він тоном, яким хвилину тому велів сидіти мовчки ченцеві.— Чого не бачили? Повертайтеся спиною, та швидше!

Ченцеві не треба було повертатися. Він сидів спиною і покірно чекав волі божої. Я покорився з легкою душею — хоч не бачитиму отих мерзенних пик. Туташхіа обвів спокійним поглядом усіх трьох і зупинився на Кіку, котра й досі не могла одірвати очей від червінців.

— Кому було сказано? — осатанів Каза Чхетіа.

А Туташхіа і бровою не ворухнув. Чхетіа виструнчився у нього за спиною й тихо сказав:

— Ану, повернися сюди!

Туташхіа через якусь хвильку трохи обернувся. Чернець зачерпнув з миски і втупився в перекривлене обличчя Кази Чхетіа.

— Куди я дивлюсь і в який бік повернуся — це нікого не стосується!— Туташхіа, стенувши плечима, скинув бурку, і вона повисла на спинці стільця.

Рука Кази Чхетіа поповзла до маузера, він хотів був щось сказати, але Туташхіа вже вихопив маузера з дерев’яної кобури — ніхто не встиг помітити й коли. І нагло пролунав постріл. Складені в купку червінці, призначені для спокушання Кіку, брязкаючи, розкотилися по підлозі.

Усі позавмирали.

Куля Туташхіа пройшла під ліктем у ченця, продзижчала біля скроні у Бодго Квалтава, змела червінці, дряпнувши край столу, і вп’ялася в стіну навпроти.

Мене пройняв холодний піт.

Чернець закляк з ложкою в зубах.

Бодго Квалтава схопився, ледве тямлячи, на кого кидатися.

Куру Кардава, сміючись, дивився то на Туташхіа, то на свіжу подряпину на столі.