Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Поклади гроші в капшук і не доторкайся до них,— наказав абраг неголосно.

Холуа не міг ворухнутися від страху.

Абраг повторив.

— Мої! — закричав Холуа.— Всі мої! Я даю тобі половину тому, що ти Дата Туташхіа. Чого тобі ще треба? Усі хочеш забрати, еге?..

Абраг — ані слова йому на те. І не ворухнувся. Холуа як підкосили. Він зібрав гроші, позапихав їх у капшук, стягнув ремінець і знову ніби закляк.

Туташхіа іще щось сказав, але слів не можна було розібрати.

Холуа поклав капшук на землю, знов заглянув абрагові у вічі й швидко став складати речі Дороте Тодуа в торбу.

Склав і зав’язав чубок торби.

— Нехай усе дістанеться вам, Дато-батоно,— сказав він.— Але знаєте, скільки днів я ганявся за ним?.. Є тут і моя пайка...

Туташхіа знову випустив дим і звелів принести тіло небіжчика.

Не сказавши ані слова, Холуа пішов понад крутояром, шукаючи місця, з якого можна було б почати спускатися вниз. Він не ступив і десяти кроків, як абраг, витягнувши зброю, пішов за ним.

Мерин зиркнув услід хазяїнові й знову почав скубти траву.

Тільки лишившись сам, я зміг зібратися з думками, опам’ятатись. За пагорбом діти пасли гусей. Я сповз з дерева, добіг до них і розказав синкові Кокочіа, що Холуа зіпхнув у прірву Дороте, витяг з його торби капшук з грошима, а Дата Туташхіа одняв у Холуа ті гроші. Що зрозумів хлопчик, а чого ні, я сам уже не тямив.

Я повернувся на те саме місце й причаївся в кущах.

Дата Туташхіа й досі стояв над крутояром, не зводячи очей з розбійника. Гримкотіло каміння, зриваючись у нього з-під ніг. Разів зо два до мене долинула лайка Холуа.

Нарешті з’явився Холуа з понівеченим тілом Дороте Тодуа на спині. Він засапався і все так само улесливо дивився у вічі Даті Туташхіа.

За знаком абрага Холуа опустив тіло Дороте Тодуа на землю і враз схопився за серце. Він ледве тримався на ногах.

— Принеси сюди торбу й капшук,— наказав Туташхіа.

Холуа підтюпки побіг, спотикаючись. Приніс торбу й капшук.

— Капшук візьми в зуби, а торбу повісь на шию,— сказав Туташхіа.