Розділ 9

— Усяке бувало, — спроквола підтвердив Харлан Цара. — Нерозумно узагальнювати й низько нагадувати. Чи згадати тобі відьмаків, які не цуралися грабунків? Які не гребували найматися платними вбивцями? Я маю тобі нагадати психопатів, які носили медальйони з головою кота і яких також радувало сіяння навколо смерті?

— Панове, — підняв руку Пінетті, стримавши відьмака, який готувався до гострої відповіді.— Це не сесія міської ради, тож не змагайтеся, прошу, щодо вад та патологій. Розумніше, певно, визнати, що ніхто не досконалий, вади має будь-хто, а патології не чужі навіть небесним істотам. Як кажуть. Зосередьмося на проблемі, що вимагає розв’язання.

— Гоетія, — почав після довгого мовчання Пінетті,— заборонена, бо це процедура шалено небезпечна. Саме ж призивання демона, на жаль, не потребує ні великого знання, ні високих магічних здібностей. Досить мати якийсь некромантський грімуар, а їх чимало на чорному ринку. Утім, без знання та вмінь непросто опанувати викликаного демона. Доморослий гоет може говорити, що йому пощастило, якщо викликаний демон просто вирветься, звільниться й утече. Багато хто з них закінчує, роздертий на клоччя. Тому викликання демонів та будь-яких інших істот із планів стихій та парастихій було обкладене забороною під загрозою чималих покарань. Існує система контролю, що гарантує дотримання заборони. Але є місце, яке було вилучене з-під того контролю.

— Замок Ріссберг. Вочевидь.

— Вочевидь. Ріссберг не можна контролювати. Система контролю над гоетією, про яку я говорив, була створена власне тут. У результаті проведених тут експериментів. Завдяки проведеним тут тестам система вдосконалюється. Проводяться тут й інші дослідження, виконуються й інші експерименти. Дуже різного характеру. Досліджують тут різні речі та явища, відьмаче. Різні справи тут роблять. Не завжди легальні й не завжди моральні. Мета виправдовує засоби. Такий напис можна було б повісити над нашою брамою.

— Але під тим написом, — додав Цара, — треба було б дописати: «Що сталося в Ріссберзі, у Ріссберзі залишається». Експерименти тут ідуть під наглядом. Усе моніториться.

— Вочевидь, не все, — уїдливо зауважив Ґеральт. — Бо щось із-під контролю вийшло.

— Щось вийшло, — Пінетті випромінював спокій. — У замку нині працюють вісімнадцятеро майстрів. До того ж понад сотня учнів та адептів. Більшість з останніх від ступеня майстра відділяють лише формальності. Ми боїмося… У нас є підстави припускати, що комусь із цієї чималої групи захотілося погратися з гоетією.

— Ви не знаєте, кому саме?

— Не знаємо. — Харлан Цара навіть повікою не кліпнув. Але відьмак зрозумів, що він бреше.

— У травні, на початку червня, — чародій не став чекати подальших запитань, — неподалік сталися три масові вбивства. Неподалік— це значить тут, на Узгір’ї, у дванадцяти, а найдальше— у двадцяти милях від Ріссбергу. Щоразу то були лісові поселення, садиби лісорубів та інших лісових працівників. У поселеннях убито всіх мешканців, ніхто не залишився живим. Огляд трупів упевнив нас, що ці вбивства мусив скоїти демон. Точніше, енергумен, носій демона. Демона, якого викликали тут, у замку.

— У нас є проблема, Ґеральте з Рівії. Ми мусимо її розв’язати. І розраховуємо, що ти нам допоможеш.