Після короткого мовчання встала Бірута Ікарті. Глянула на відьмака промовисто, а тоді вийшла без слова. За нею, узагалі не дивлячись на Ґеральта, попрямували Сандоваль та Зангеніс. Аксель Рябий встав, схрестив руки на грудях. Дивився на Ґеральта довго. Довго й, скоріше, недобре.
— Помилкою було тебе сюди запрошувати, — сказав нарешті.— Я про це знав. Утім, я мав надію, що тебе стане хоча б на видимість поваги.
— Помилкою було приймати ваше запрошення, — холодно відповів Ґеральт. — Про це я також знав. Але мав надію, що отримаю відповіді на мої запитання. Скільки ще пронумерованих шедеврів залишилося на волі? Скільки ще таких чудес виготовили Маласпіна, Альзур та Ідарран? Скільки створив їх поважний Ортолан? Скільки ще потвор, що носять ваші знаки, мені доведеться вбити? Я, відьмак, презерватив та антидот. Я не отримав відповіді й добре метикую чому. Що ж до поваги: пішов ти, Еспара.
Виходячи, Рябий гримнув дверима. Аж штукатурка посипалася.
— Доброго враження, — оцінив відьмак, — я, здається, не справив. Але я й не очікував, що справлю, тож і розчарування немає. Але це, певно, ще не все, вірно? Стільки зусиль, аби мене сюди притягнути… І все дарма? Що ж, якщо так… Чи знайдеться у вашому передмур’ї якась корчма з кімнатами? Можу вже піти?
— Ні,— відповів Харлан Цара. — Не можеш уже піти.
— Бо ще нічого не скінчилося, — підтвердив Пінетті.
* * *Кімната, куди його провели, не була типовим приміщенням, де чародії звикли приймати відвідувачів. Зазвичай— Ґеральт уже встиг забути цей звичай— маги давали аудієнції в залах, що пригноблювали своїм формальним та суворим виглядом. Майже неможливо було помислити, аби чародій прийняв когось у кімнаті приватній, особистій, такій, що могла б дати інформацію про характер, смаки та вподобання магіка, особливо ж про різновид та специфіку магії, якою магік користувався.
Цього разу все було зовсім інакше. Стіни кімнати оздоблювали численні малюнки й акварелі, усі— еротичного, мало не порнографічного характеру. На полицях стояли моделі вітрильників, утішаючи око точністю деталей. Маленькі кораблики в пляшках гордовито напинали мініатюрні вітрила. Численні вітрини та вітринки повні були фігурками солдатиків, кінноти й піхоти в різних формаціях. Навпроти входу, також засклена, висіла препарована струмкова форель. Величезного, як на форель, розміру.
— Сідай, відьмаче. — Пінетті, що ставало зрозумілим відразу, був тут хазяїном.
Ґеральт усівся, поглядаючи на препаровану форель. Риба за життя мусила важити десь фунтів п’ятнадцять. Якщо це не була імітація, виконана з гіпсу.
— Від підслуховування, — Пінетті повів долонею в повітрі,— захищає нас магія. Тож розмовляти ми можемо вільно й— нарешті— про справжні причини, через які ми тебе сюди притягли, Ґеральте з Рівії. Форель, яка так тебе цікавить, була зловлена на штучну мушку в річці Стрічці й важила чотирнадцять фунтів та дев’ять унцій. Була випущена живою, у вітрині перебуває лише її магічно зроблена копія. А тепер, прошу, зосередься. На тому, що я скажу.
— Я готовий. До всього.
— Цікаво мені, який ти маєш досвід із демонами.
Ґеральт звів брови. До такого він готовим не був. А ще недавно вважав, що ніщо не зможе його здивувати.
— А що воно таке— демон? Як на вашу думку?
Харлан Цара скривився та різко поворухнувся. Пінетті заморозив його поглядом.
— В Оксенфуртському університеті,— сказав, — діє кафедра надприродних явищ. Майстри магії бувають там із дружніми лекціями. Такими, що, крім іншого, торкаються також теми демонів та демонізму, багатьох аспектів цього явища, враховуючи фізичні, метафізичні, філософські та моральні. Але певно немає сенсу тобі про це говорити, бо ти ж слухав ті лекції. Я пам’ятаю тебе, хоча, як вільний слухач, зазвичай ти сидів в останньому ряді аудиторії. Тож я знову запитую про твій досвід із демонами. А ти, будь ласка, відповідай. Без мудрування, якщо можна. І без удаваного здивування.
— У моєму здивуванні,— сухо відповів Ґеральт, — немає ні крихти удавання, воно таке щире, що аж болить. Як може не дивувати той факт, що про досвід із демонами запитують у мене, простого відьмака, простого презерватива й ще простішого антидота. А запитання це ставлять майстри магії, які про демонізм та його аспекти викладають в університетах.
— Відповідай на поставлене запитання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Сезон гроз» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9“ на сторінці 5. Приємного читання.