Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Важко сказати… але гадаю, вона дасть йому раду.

А вночі в будинку було дуже самотньо, і доктор Дарелл відчув, що його, по суті, не обходить доля Галактики, доки у небезпеці божевільне життя його дочки.

Хоча на «Унімарі» хвилювання охоплювало значно менше людей, але воно було значно сильнішим.

Сидячи в багажному відділенні, Аркадія зрозуміла, що якщо в неї і є досвід в одному, то нема в іншому.

Початкове прискорення і слабку нудоту, що супроводжували перший стрибок крізь гіперпростір, вона пережила холоднокровно і стоїчно. І те, і те вона вже переживала під час космічних стрибків, тож заздалегідь напружилася. Також вона знала, що багажні відділення під’єднані до вентиляційної системи корабля і можуть навіть купатися у світлі настінних ламп. Цим останнім, однак, вона знехтувала як абсолютно неромантичним. Вона залишалася у темряві, як і належить змовниці, дихала дуже тихо, і лише прислухалася до того шемрання, що оточувало Гоміра Манна.

Це були нічим не примітні звуки, які створює самотня людина. Човгання взуття, тертя тканини об метал, шарудіння крісла з м’якою оббивкою, що вгиналося під його вагою, різке клацання панелі управління, або м’який дотик долоні до фотоелемента.

Але брак досвіду зрештою дався Аркадії взнаки. У книго-фільмах та на відео «заєць», здавалося, мав безмежний потенціал для того, щоб залишатися непомітним. Звичайно, завжди був ризик зачепити якусь річ, яка впаде з гуркотом, або чхнути (на відео майже завжди чхали) – це було звичною справою. Вона все це знала і була обережною. Також вона розуміла, що може зіткнутися зі спрагою та голодом. До цього вона також приготувалася, поцупивши консерви з домашніх запасів. Але залишалися ще потреби, про які у фільмах ніколи не згадували, й шокована Аркадія зрозуміла, що попри відчайдушні намагання, вона не може ховатися в шафі вічно.

На одномісному спортивному катері, на взірець «Унімари», житловий простір, по суті, складався з єдиної кімнати, тож в Аркадії не було навіть можливості ризикнути і непомітно вибратися з відсіку, поки Манн клопотатиметься в якомусь іншому місці. Вона відчайдушно чекала, коли вже за звуками зможе визначити, що він заснув. Якби ж іще знати, чи він хропе. Добре, що хоч знала, де ліжко, і сподівалася, що воно заскрипить, коли Манн вкладатиметься спати. Почувся довгий вдих, потім – позіх. Вона почекала, поки настала тиша, перервана м’яким протестом ліжка, коли Манн влаштовувався зручніше.

Двері багажного відсіку легко відчинилися, щойно вона натиснула на них пальцем, і її витягнута шия…

Почувся явно людський звук, що різко обірвався. Аркадія завмерла на місці. Тиша! Все ще тиша!

Вона намагалася зазирнути за двері, не ворухнувши головою, і не змогла. Голова рухалася вслід за очима. Звичайно, Гомір Манн не спав – він читав у ліжку, залитому м’яким світлом від світильника і витріщався у темряву, одночасно щось намацуючи під подушкою.

Голова Аркадії різко сіпнулася назад. Потім світло повністю згасло, і голос Манна невпевнено, але різко сказав:

– У мене є бластер, і я вистрілю, клянуся Галактикою…

– Та це ж я! Не стріляйте! – заволала Аркадія.

Дивовижно, наскільки тендітною квіткою є романтика. Бластер, що його тримає в руках знервований чоловік, може зіпсувати всю справу.

Світло загорілося знову – тепер уже по всьому кораблю. Манн сидів у ліжку. Трохи посивіле волосся на худих грудях і ріденька одноденна щетина на підборідді могли справити хибне враження, що перед вами людина із сумнівною репутацією. Аркадія вийшла, запинаючи на собі метиленову куртку, яка, як стверджували, не могла м’ятися.

Спершу приголомшений Манн заледве не вистрибнув з ліжка, але вчасно отямився і, підтягнувши простирадло до підборіддя, з якимось дивним бульканням витиснув із себе:

– Щ-щ-що…

Що він говорить, розібрати було неможливо. Аркадія лагідно сказала:

– Перепрошую, але мені потрібно на хвилинку відійти, щоб помити руки. – Вона знала географію судна, і швидко вислизнула з кімнати, а коли повернулася, то разом із нею повернулась і її відвага. Гомір Манн уже стояв перед нею у вицвілому халаті, а всередині аж кипів.