Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Все просто, кажете? Бідне пташенятко полетіло з однією валізкою, без пристойної одежини, та ще й сама-самісінька. Як довго її не буде?

– Я не хочу, щоб ви хвилювалися, Полі. На кораблі для неї ціла купа одягу. Про все вже домовлено. Ви скажете містерові Анторові, що я хочу його бачити? О, а спочатку… це та річ, що вона хотіла мені передати? – Він покрутив її в руці.

Полі похитала головою.

– Я не знаю напевне. Лист лежав на ній, і це все, що я можу вам сказати. Забути розповісти мені, це ж треба. Якби ж її мати була жива…

Дарелл махнув їй рукою.

– Будь ласка, покличте містера Антора.

Погляди Антора на цю проблему кардинально відрізнялися від поглядів батька Аркадії. Спершу його заціпило, тож він лише стискав і розтискав кулаки й намагався рвати на собі волосся, але через якийсь час його наче прорвало.

– О великий Космосе, чого ви чекаєте? На що ми обидва чекаємо? Зв’яжіться з космопортом і скажіть, нехай зв’яжуться з «Унімарою».

– Тихіше, Пеллеасе, це ж моя дочка.

– Так, але Галактика не ваша!

– Зачекайте. Вона – розумна дівчинка, Пеллеасе, і все ретельно продумала. Краще простежити за її думками, поки ще не пізно. Ви знаєте, що це за річ?

– Ні. А яка різниця, що це таке?

– Бо це звуковловлювач.

– Оця штука?

– Він саморобний, але працює. Я вже перевірив. Хіба ви не розумієте? У такий спосіб вона хоче сказати нам, що була учасницею наших політичних розмов. Вона знає, куди і навіщо летить Гомір Манн. І вона вирішила, що їй буде цікаво полетіти разом із ним.

– О великий Космосе! – простогнав молодик. – Ще один розум, яким може скористатися Друга Фундація.

– От тільки чи є якась причина, чому Друга Фундація має апріорі побачити якусь загрозу у чотирнадцятирічній дівчинці – якщо тільки ми не зробимо нічого, щоб привернути до неї їхню увагу, наприклад, відкличемо корабель з космосу, щоб забрати її назад. Ви забули, з ким ми маємо справу? Наскільки вузькою є межа, що відділяє нас від викриття? І наскільки ми тепер безпорадні?

– Але не можна дозволити, щоб усе залежало від якоїсь божевільної дитини.

– Вона не божевільна, і в нас нема вибору. Їй не потрібно було писати листа, але вона зробила це, щоб ми не йшли до поліції і не подавали заяву про її зникнення. Її лист пропонує нам перетворити усю цю справу на дружну пропозицію Манна взяти дочку старого друга у коротку відпустку. Чому ні? Ми з ним дружимо вже майже двадцять років. Він знає її з трьох років, коли я тільки привіз її назад із Трентора. Це абсолютно природно, і, по суті, має зменшити підозру. Шпигун не стежитиме за чотирнадцятирічною небогою, яка полетіла з ним.

– Гаразд. І що робитиме Манн, коли її знайде? Доктор Дарелл ще раз звів брови.