Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Сер, – сказав Мейрус (це був єдиний титул, з яким можна було звертатися до Першого Громадянина), – вам бракує певного уявлення про безперервність історії. Ваше власне життя, що минало у часи страшних революцій, імовірно, навіяло вам думку, що цивілізаційний поступ також може раптово змінюватися. Але це неправда.

– Мул довів протилежне.

– Однак хто у змозі повторити його шлях? Він був більше ніж людиною, не забувайте. І йому теж не все вдалося.

– Песику, – запхикала леді Каллія, й одразу зіщулилася від розлюченого жесту Першого Громадянина.

Лорд Стеттін жорстко сказав:

– Не перебивай, Калліє. Мейрусе, я втомився від бездіяльності. Мій попередник провів усе своє життя, вдосконалюючи флот, і перетворив його на добре налаштований інструмент, що не мав рівні в усій Галактиці. І він помер, так і не скориставшись цією чудовою машиною. То хіба я також маю продовжувати в тому ж дусі? Я, адмірал флоту? Скільки ще чекати, доки ця машина заіржавіє? – продовжив він. – Зараз вона виснажує скарбницю, не даючи нічого взамін. Офіцери прагнуть маєтків, а солдати – здобичі. Увесь Калган бажає повернення імперії та слави. Ви можете це зрозуміти?

– Це лише слова, – сказав Мейрус, – але я вас розумію. Маєтки, здобич, слава – ці слова звучать приємно, коли все це здобуто, однак процес здобуття часто ризикований і завжди неприємний. Перший вдалий успіх може тривати недовго. За всю галактичну історію напад на Фундацію ніколи не був мудрим рішенням. Навіть Мулові було би розумніше втриматися від цього…

У порожніх синіх очах леді Каллії з’явилися сльози. Останнім часом її Песик майже не звертав на неї увагу, а тепер, коли він пообіцяв присвятити їй вечір, сюди пробився цей жахливий, худющий, сивий чоловік, який завжди дивився крізь неї, а не на неї. І Песик упустив його. Вона не зважувалася нічого сказати, навіть боялася заплакати і стримувала ридання, що рвалися назовні. Наразі Стеттін говорив голосом, який вона ненавиділа – різким і роздратованим. Він казав:

– Ви – раб далекої минувшини. Фундація більша за розмірами та населенням, але там нема єдності, і вона впаде від одного удару. Зараз їх тримає в цілості лише інерція, а в мене достатньо сили, щоб цю інерцію здолати. Ви загіпнотизовані старими часами, коли лише Фундація мала ядерну енергетику.

Вони змогли ухилитися від останніх ударів молота вмирущої Імперії, а потім зіткнулися лише з анархією безмозких отаманів, які воювали з атомними кораблями Фундації на незграбних допотопних бляшанках.

Але Мул, мій дорогий Мейрусе, все змінив. Він поширив знання, які таємно зберігала Фундація, на половину Галактики – і тепер монополія в науці зникла назавжди. Ми можемо їм протистояти.

– І Другій Фундації? – холодно спитав Мейрус.

– І Другій Фундації, – так само холодно повторив Стеттін. – Ви знаєте про їхні наміри? Їм знадобилося п’ять років, щоб зупинити Мула, якщо вони дійсно були саме тим чинником, який його зупинив, бо в цьому дехто сумнівається. Хіба ви не знаєте, що чимало психологів та соціологів Фундації вважають, що з часів Мула план Селдона повністю перекреслений? А якщо Плану нема, то існує вакуум, який я можу заповнити як наступний правитель.

– Наших знань із цих питань недостатньо, щоб гарантувати успіх.

– Наших знань, можливо, і недостатньо, але на планеті є гість із Фундації. Ви знали про це? Такий собі Гомір Манн – який, як я розумію, публікував статті про Мула, де висловив чітку думку, що плану Селдона більше не існує.

Перший Міністр кивнув.

– Я чув про нього. Або, принаймні, про його статті. Чого він хоче?

– Він просить дозволу зайти до палацу Мула.

– Справді? Було би розумно відмовити йому. Не слід порушувати забобони, на яких тримається планета.

– Я подумаю про це, і ми ще це обміркуємо. Мейрус уклонився і вийшов.