Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Що ти р…робиш на борту цього кор-рабля, хай би тебе ч…чорна діра вхопила? Я…як ти тут опинилася? Що я м…маю з тобою робити? Що тут відбувається?

Можливо, він і далі би розпитував, але Аркадія лагідно перервала його:

– Мені просто хотілося супроводжувати вас, дядьку Гоміре.

– Навіщо? Я нікуди не збираюся.

– Ви летите на Калган за інформацією про Другу Фундацію. Манн видав щось схоже на рев, а відтак безсило опустився на ліжко. На якусь мить перелякана Аркадія подумала, що він упаде в істерику і битиметься головою об стіну. Бластер усе ще був у нього в руці, і в неї аж похололо в животі.

– Обережніше… Не хвилюйтеся… – тільки й змогла сказати вона.

Але він уже встиг сяк-так запанувати над собою і жбурнув бластер на ліжко з такою силою, що той заледве не вистрілив і не випалив дірку в корпусі корабля.

– Як ти сюди потрапила? – повільно спитав він, так наче силкувався втримати кожне слово зубами, щоб не було чути тремтіння у його голосі.

– Це було легко. Я лише зайшла в ангар зі своєю валізою, сказала: «Багаж містера Манна!» і черговий, навіть не глянувши, махнув рукою.

– Я мушу повернути тебе назад, сама розумієш, – сказав Манн, і ця думка раптом викликала в нього дику радість. Заради космосу, це ж не його провина!

– Не можете, – спокійно сказала Аркадія, – цим ви привернете до себе увагу.

– Що?

– Ви знаєте. Ви затіяли всю цю поїздку на Калган тому, що для вас цілком органічно полетіти і попросити дозволу переглянути записи Мула. І ви повинні поводитися настільки природно, щоб не привернути до себе увагу. Якщо ви повернетеся назад із дівчинкою-«зайцем», то, можливо, навіть потрапите в теленовини.

– З…звідки в тебе взялися ці думки про Калган? Ці… е-е-е… дитячі… – Звичайно, це було доволі нешанобливе запитання, бо на відміну від Манна, Аркадія знала все.

– Я почула, – не приховуючи гордості, відповіла вона, – через звуковловлювач. Я знаю все, тому ви повинні дозволити мені летіти з вами.

– А я…як щодо твого батька? – він виклав свій найбільший козир. – Що в…він подумає? Що т…тебе викрали… і вбили.

– Я залишила йому записку, – пояснила Аркадія, побивши його своїм козирем, – і, ймовірно, він розуміє, що не повинен здіймати галас. Можливо, ви отримаєте від нього космограму.

Манн міг пояснити це лише магією, бо за дві секунди після її слів пролунав сигнал.

Вона сказала:

– Можу закластися, це мій тато. – І це так і було.