П: На Карлін-стріт вийшло багато людей?
В: Не знаю. Я була надто стривожена. Може, з тридцять. Може, й більше.
П: Що сталося?
В: Ми з Жоржеттою пішли до Мейн-стріт, тримаючись за руки, наче дівчатка, що йдуть лугом після смерку. Жоржетта клацала зубами. Я пам’ятаю це. Я хотіла сказати їй, щоб вона не клацала, але подумала, що це було б нечемно. За півтора квартала від церкви я побачила, що там відкриті двері, й подумала собі: хтось увійшов просити Божої допомоги. Але за секунду зрозуміла, що це не так.
П: Як зрозуміли? Було б логічно припустити те, що Ви подумали спочатку, хіба ні?
В: Просто зрозуміла, та й усе.
П: Ви впізнали особу, що вийшла з церкви?
В: Так. То була Керрі Вайт.
П: Ви раніше коли-небудь бачили Керрі Вайт?
В: Ні. Її не було серед друзів моєї доньки.
П: Ви коли-небудь бачили Керрі Вайт на фотографії?
В: Ні.
П: І в будь-якому разі, була ніч, а Ви перебували за півтора квартала від церкви.
В: Так, сер.
П: Місіс Сімар, а як Ви зрозуміли, що то Керрі Вайт?
В: Просто зрозуміла, та й усе.
П: Це Ваше розуміння, місіс Сімар — чи було воно схоже на те, ніби у Вашій голові засвітилася лампа?
В: Ні, сер.
П: А на що воно було схоже?
В: Не можу сказати. Воно вислизало, як вислизає сон. Прокинешся, і вже за годину пам’ятаєш тільки, як щось снилося. Але я зрозуміла, що то вона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Керрі» автора Кінг Стівен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга. Випускний“ на сторінці 41. Приємного читання.