• o формування загальноосвітнього, культурного, соціального рівня населення;
• o розширення міжнаціональних, міждержавних, міжетнічних, міжособистісних відносин;
• o забезпечення відпочинку, відновлення життєвих сил, здоров'я споживачів;
• o погодження інтересів окремих груп населення з довготривалими інтересами суспільства, в тому числі збереження благодатного екологічного, соціального, культурного середовища.
Вдалим вбачається визначення функцій туризму українськими авторами В. Федорченко та /.М. Мініч:
• o виховна - формує відчуття колективізму, моральних та етичних цінностей;
• o освітня - поповнення та закріплення знань з питань краєзнавства, природознавства, топографії, рекреалогії; знайомство з культурою й традиціями країн і народів світу тощо;
• o оздоровча - дотримання оптимального режиму фізичних навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни, розвиток адаптивних можливостей, підтримка організму на належному рівні фізичної підготовки;
• o спортивна - створення бази загальної фізичної підготовки з туристської техніки, досягнення максимальних результатів у туризмі.
Разом з тим слід зазначити, що позитивними соціокультурними наслідками розглянутих функцій не вичерпується вплив туризму на соціальне життя країн в туристичному просторі. Як стверджує Джон Уокер, туризм породжує також і соціокультурні проблеми. "Уявіть собі, - зазначає він, - відчуття службовця в якій-небудь з країн Третього світу, що заробляє $5 в тиждень, коли він бачить багатих туристів, які винаймають розкішні номери в дорогих готелях, викидають на вітер шалені гроші. Або уявіть, як іноземна туристка смагне на пляжі в якій-небудь мусульманській країні - голою або ледь прикритою. Критики говорять, що туризм в кращому разі розчиняє самобутню національну культуру, насаджуючи культуру масового туристичного ринку, їжа, що готується в дорогих місцевих ресторанах, як правило, європейська або американська, з додаванням одного або двох американізованих місцевих страв".
Більшість міжнародних курортів надає мало можливостей для спілкування між туристами і місцевою публікою. Якась фірма побудувала готель (знісши попередньо все, що заважало будівельникам), потім, швидше за все, його придбає яка-небудь міжнародна готельна компанія, і всі пристойні посади в готелі займуть приїжджі, залишивши місцевим тільки чорну роботу.
У третьому світі туризм створює переважно низькооплачувані, сезонні робочі місця, що не дають можливості для росту кваліфікації. У деяких країнах приток багатих туристів призводить до підвищення цін на місцеву продукцію і послуги, браку основних товарів і продуктів, що негативно відображається на місцевих жителях (особливо на тих, хто безпосередньо не зайнятий туристичною діяльністю).
Хоча, з одного боку соціально-економічний вплив туризму визначається ефектом мультиплікатора, або "множинним ефектом'9 - ступенем, в якому первинні доходи, що отримуються від туризму, продовжують обертатися в місцевій економіці і з кожним витком генерують нові доходи. Проте, з іншого боку, величина множинного ефекту знижується у разі витоку доходів із країни. Це зв'язано з використанням імпортних товарів для забезпечення туристів, переважанням іноземних туроператорів і фірм на туристичному ринку, низькою часткою місцевого населення серед зайнятих у сфері туризму. До цього треба додати необхідність витрат на рекламу і маркетинг за кордоном, повернення сум, вкладених іноземними інвесторами.
Таким чином, хоча туризм і приносить цінну для країни іноземну валюту, істотна її частина знову залишає країну. Особливо страждає Третій світ. За даними Світового банку, 55% валового доходу від туризму в країнах, що розвиваються, повертається знову в розвинені країни. За оцінками Світового інституту ресурсів, в Зімбабве залишається тільки 10% засобів, що виручаються від природного туризму, а в регіоні Аннапурна в Непалі - навіть менше 10%. Навпаки, в розвинених країнах залишається близько 90% валюти, а 10% повертається. Крім того, туризм може бути каналом як притоку, так і відтоку валюти за кордон і в іншому сенсі. Багато що залежить від пропорцій внутрішнього і зовнішнього турпотоків.
Згідно з рекомендаціями Всесвітньої туристської організації, в національних інтересах підтримувати оптимальне співвідношення 4:1, тобто на одного виїжджаючого подорожувати за межі країни повинно припадати четверо мандруючих внутрішніми туристськими маршрутами. У Росії це співвідношення становить 1:15. На одну людину, що відправляється російським маршрутом, припадає 15 громадян, що відбувають в туристські поїздки за кордон. За різними оцінками, від 50 до 85% туристських операцій Росії здійснюється зарубіжними, змішаними компаніями і долученими до них російськими. Каналами туризму вивозяться щорічно десятки мільярдів доларів, не оподатковувані російською державою. Росте обіг зарубіжного туристського бізнесу, підвищується рівень життя в чужих країнах, за російські гроші за кордоном створюються мільйони нових робочих місць, дешевшають туристські послуги, розширюється їх асортимент.
Зрозуміло, що на країни зі здоровою і різноманітною національною економікою туризм навряд чи може зробити значний соціокультурний вплив. Небезпека виникає, коли туризм виявляється головним постачальником валюти до національного бюджету. В цьому випадку скоро починають відчуватися зміни в століттями встановлених цінностях і нормах поведінки місцевих жителів. Це може виявлятися у все більшому відчуженні між молодим поколінням, що легше адаптується до нових умов, і старшим, що дотримується традиційних цінностей.
Під впливом турпотоків спотворюються місцеві традиції і звичаї, а самі жителі перетворюються на обслуговуючий клас, що живе за рахунок доходів від приїжджих, цілком орієнтований на туристичну індустрію. Зайнятість місцевих жителів стає сезонною і мало оплачуваною. Працюючі в готелях нерідко отримують платню, що не перевищує прожиткового мінімуму. Туризм стає джерелом соціальної нерівності. У країнах, що розвиваються, туризм збагачує лише вузьке коло і без того найбагатших осіб, в той час як малозабезпечені стають ще біднішими.
При цьому, місцева туристська індустрія орієнтується на щорічну зміну моди, залежить від цінової політики в світовому туристському бізнесі, а найголовніше - від великої економіки країн, звідки прибувають потоки туристів.
Серйозні негативні наслідки пов'язані з тим, що туризм е джерелом забруднення навколишнього середовища, зокрема води, скупчення людей і перенаселеності, безладу (розкидані речі, сміття, бруд), шуму, причиною дестабілізації місцевої економіки і культурної системи
Характерно, що для відображення сукупності негативних соціо-культурних наслідків туризму з'явився новий термін. Зовсім недавно учені стали говорити про так званий хоризм (англ. whorism від whore - повія, блудниця: блудити, чинити перелюб) замість туризму. Хоризм вважається культурною хворобою, що уразила масову культуру в багатьох країнах. Він позначає здатність змінювати свої погляди на догоду обставинам або в гонитві за успіхом, компроміс із совістю, моральними принципами, нарешті, етичну неохайність. Яскравий приклад - розбещення іноземними туристами жінок із місцевих племен в країнах Третього світу, яких перетворюють на платних наложниць.
Розділ 2. Людина в сфері туризму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні різновиди туризму» автора Кляп М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура туризму“ на сторінці 2. Приємного читання.
