Мотивація адаптивної поведінки відбувається за наступною схемою. Зміни в оточуючому природному чи соціальному середовищі, що стосуються конкретної людини, створюють елемент новизни ситуації, який є джерелом виникнення у неї орієнтовних потреб. Під впливом останніх здійснюється мотивація її поведінки (назвемо її адаптивною), спрямованої на задоволення орієнтовних потреб, формуються у свідомості мета та програма цієї поведінки. Метою поведінки стає досягнення адекватної оцінки змін навколишнього середовища та нової ситуації в цілому, визначення значимості цих змін для себе та для успішної взаємодії з оточенням, необхідності його корекцій, шляхів здійснення. Програма поведінки включає в себе вивчення та аналіз інформації про зміни, розширення для цього рівня емоційних контактів, співвідношення особистих інтересів та цінностей з суспільною значимістю та цінностями змін.
Неважко зрозуміти, що описаний процес цілком придатний для описання туристичної поведінки. Адже за умов глобалізацій-них впливів, масштаби і простір ситуацій навколишнього середовища, які є значними для людей в різних країнах світу, динамічно поширюється. Відповідно розширюється спонукальний простір і масштаби значущої новизни, що може викликати актуалізацію адаптивної потреби. А можливість її задовольнити вимагатиме подорожі у досить віддалені регіони, щоб "вочевидь", за власною участю оцінити цю новизну, визначити значимість цих змін не за інформацією ЗМК (яка нерідко формує дещо викривлене уявлення про події), а за отриманою власноруч.
Отже, стартовим механізмом туристичної поведінки, згідно з цією концепцією, виступає актуалізація орієнтовних потреб людини у відповідь на появу новизни в навколишньому середовищі, яку людина визначає як значиму для себе.
5. Модель, побудована на основі двох парадигм - екоантропологічної та семіосоціопсихологічної (Т М.Дрідзе).
Туристична поведінка, що розглядається як вид комунікаційної поведінки, згідно з цією моделлю, може трактуватися як механізм інтерактивного обміну (метаболізму) людини з її природним, культурним і соціальним оточенням, що відбувається у подальшій соціокультурній ситуації. Рушійною силою такої поведінки виступають інтенції взаємодії, що лежать в основі зародження, становлення й поширення зразків поведінки, спілкування і взаємодії людей з усіма елементами їх життєвої ситуації. Взаємодії передує "програвання" в людській уяві цієї ситуації текстової діяльності - перебору комунікативно-пізнавальних програм, в результаті чого з'являється модель конкретної життєвої ситуації, як сукупності значимих, тобто "втягнутих" в орбіту життєдіяльності людини подій і обставин, що здійснюють безпосередній або опосередкований вплив на її світогляд і поведінку в кожний конкретний період її життєвого циклу.
Особливість цієї моделі в залученні до пояснення будь-якої, зокрема туристичної поведінки, текстової діяльності. Тексти, певні зразки (образи), стереотипи поведінки людей у тій чи іншій життєвій ситуації сприяють включенню їх в орбіту текстової діяльності, відповідно - у створення мисленнєвої моделі взаємодії людей у конкретній життєвій ситуації.
Інтегруючи розглянуті підходи щодо моделювання туристичної поведінки людини і залучаючи їх до створення узагальненої моделі, можливо представити її у такому вигляді.
Потреба людини у неперервному обміні речовиною, енергією та інформацією реалізується шляхом переживання нею неперервної послідовності конкретних життєвих ситуацій, необхідність оцінки яких актуалізує орієнтовну потребу у поєднанні з потребою осмислення цієї ситуації і створення у свідомості людини мисленнєвої моделі ситуації. Для цього в процесі текстової діяльності здійснюється мисленнєвий "перегляд" набору текстів (моделей, зразків і програм дії у схожих ситуаціях) як тих, що є у пам'яті людини, так і тих, які можливо отримати через текстовий діалог з носіями потрібної інформації (до них належать як інші люди, так і інші носії інформації, зокрема, ЗМК). Сформована в процесі діалогу модель конкретної життєвої ситуації стає основою для розробки програми взаємодії людини з цією ситуацією. Ця програма реалізується в процесі поведінки щодо продовження метаболізму, зокрема в туристичній поведінці.
Отже, туристична поведінка є невід'ємною складовою життєдіяльності людини, однією з важливих умов і механізмів збереження і відтворення як життя людини, так і людства в цілому.
Таким чином, модель туристичної поведінки може бути представлена як поліпарадигмальний теоретичний конструкт, що утворений взаємодією декількох парадигм і концепцій: плюралістичної теорії поведінки (П.О. Сорокін), системно-структурної парадигми (/./. Хоміч), моделі комунікативної поведінки (В.П. Конецька), адаптивно-соціалізаційної моделі поведінки (МЛ. Лукашевич), екоантропоцентричної та семіосоціо-психологічної парадигм (ТМ.Дрідзе). Вага впливу чи домінування тієї чи іншої (або декількох) парадигм в інтеграційній моделі туристичної поведінки обумовлюється конкретною ситуацією, сукупністю природних та соціально-психологічних умов, в яких здійснюється туристична подорож.
Розділ 4. Туристична діяльність
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні різновиди туризму» автора Кляп М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорії щодо поведінки людини-туриста“ на сторінці 2. Приємного читання.
