Туристична політика держав

Міжнародний туризм і сфера послуг

На місцевому, регіональному, національному й міжнародному рівнях екологія й економіка, в тому числі туризм, об'єднуються в систему, в якій діють причинно-наслідкові зв'язки. Однак, як уже зазначалося, підпорядкованість сфери туризму державним органам управління різних рівнів стоїть на заваді об'єднанню складових туристичної політики. Створення координаційного органу частково б допомогло вирішити проблему. Однак усе одно державі доведеться управляти сферою, з якою вона обізнана не дуже добре. Більш перспективним в управлінні туріндустрією є шлях передання суб'єктам туристичної індустрії знань, які допоможуть їм виробити власну стратегію інвестицій і комунікацій. Удосконалювання цих знань дасть змогу туризму більше впливати на обговорення важливих питань сучасного життя й зміцнити свої позиції у цих питаннях. Наприклад, доля туризму, як відомо, суттєво залежить від збереження й "просування" національної спадщини. Туризм повинен не тільки брати участь, а й сприйматися як провідний елемент у всіх процесах, які стосуються національної спадщини. Від цього будуть залежати і враження, яке створює туристична індустрія загалом, і політична значущість туристичної галузі.

Держави повинні чітко визначити й пропагувати те, що може мати значення для розвитку туризму, зокрема конкретні заходи з розвитку туризму у світовому масштабі. Відмова від протекціоністської політики, забезпечення права на відпочинок і подовження тривалості відпусток — усе це, звичайно, є бажаним, але матиме позитивні наслідки лише за умови визнання цих заходів як національних пріоритетів. Важливо сформулювати основні політичні принципи й закріпити їх у робочих програмах, чітко визначити ступінь і напрями необхідного втручання держави в туристичну сферу.

Відповідальність держави за розвиток туризму, її участь у залученні інвестицій безумовно мають велике значення. Однак не менш важливими є такі процеси:

• контроль за розвитком туристичної діяльності, заснований на концепції планомірного розвитку, і визначення національних пріоритетів;

• розвиток інфраструктури, що входить у компетенцію органів влади, як державних, так і місцевих. Це основа будь-якої соціально-економічної діяльності, у тому числі туризму;

• втручання держави при потребі, наприклад, у виробництво устаткування для тих сфер, в яких приватний сектор не зможе розраховувати на високі прибутки, отже, не буде зацікавлений в інвестиціях, скажімо, для соціального, молодіжного, культурного туризму. Те ж стосується

Міжнародна конкуренція, національні інтереси й специфіка індустрії— це основні причини, які вимагають участі державних органів в управлінні туріндустрією. На початковому етапі розвитку інфраструктури туристичної галузі держава всіляко підтримувала бажання людей подорожувати й створювала для цього належні умови. Однак до середини 60-х років XX ст. заходи, які здійснювалися в цьому напрямі, мали винятково кількісний характер. Держава сприяла розвитку великих міст, що водночас були центрами туризму. Вони були пов'язані між собою мережею автомобільних доріг, що саме по собі сприяло використанню автомобільного транспорту з туристичною метою. В Європі приступили до усунення природних перешкод, які заважали поїздкам на автомашинах. Морський пасажирський транспорт переживав кризу. Набували популярності чартерні програми. До туристичних потоків, які спрямовувалися у великі міста, приєднувалися "заморські" туристи. Слідом за проблемою стимулювання просування національного туристичного продукту державні органи управління туризмом повинні були вирішувати питання транспортної інфраструктури: великі міста й головні транспортні шляхи вже не могли впоратися з великим потоком туристів, особливо у високий сезон. Демократизація туризму сприяла підвищенню попиту на послуги готелів середньої категорії й навіть додаткових засобів розміщення. Водночас деякі країни зіштовхнулися з недостачею висококваліфікованого персоналу, що змусило державні органи втрутитися у вирішення питань підготовки кадрів.

Отже, в другій половині XX ст. у національній туристичній політиці більшості європейських держав сформувався новий напрям. їх турбувало не лише кількісне збільшення туристичного потоку, а і його якість, спрямованість і керованість.

В Європі покращувалося узбережжя морів, розроблялися нові напрямки й туристичні маршрути, що дало змогу розвантажити традиційні транспортні артерії. Міжнародні туристичні організації сприяли розширенню зони діяльності національних туристичних структур. У деяких країнах Європи були створені спеціальні комісії, які при сприянні міжнародних структур займалися розробкою заходів захисту національної історичної, природної і культурної спадщини. При туристичних адміністраціях створювалися незалежні організації, відповідальні за збереження навколишнього, у тому числі природного, середовища. Роль держави в цих нових сферах проявлялася вже поза межами діяльності урядових організацій з туризму.

і реалізації проектів, які вимагають інвестицій, що перевищують можливості приватного сектору;

— державна підтримка туризму, а також економічне та юридичне регулювання цієї сфери, що прямо впливає на ухвалення рішень про інвестиції. Галузеві проекти й програми розвитку, які розробляються під егідою держави, сприяють залученню засобів у цей сектор.

Розвиток туризму досягне успіху за виваженої політики на національному й регіональному рівнях. Допомога в розвитку галузі може полягати у;

• будівництві туристичного комплексу, структура якого сформована з урахуванням місцевої специфіки (атракти);

• розвитку місцевої інфраструктури (готелі, ресторани тощо);

• модернізації засобів зв'язку (факси, телефони, інформаційні системи) і розвитку інфраструктури (дороги, засоби доставки);

• розвитку туристичних кадрів (курси підготовки й перепідготовки кадрів для туризму, курси підвищення кваліфікації).

Як уже зазначалося, важливою є роль держави у залученні інвестицій, зокрема через запровадження пільг. Виділимо чотири категорії пільг, завдяки яким інвестиції залучаються в туристичний сектор:

• 1) фінансові пільги — знижки й позики під низький відсоток (уряд стимулює притік інвестицій за рахунок власних коштів);

• 2) пільги "напівфінансового" характеру — уряд виступає гарантом позик, підтримує курс обміну валют і розробляє систему знижок; відрахування із суспільних фондів значно скорочені й практично дорівнюють нулю;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний туризм і сфера послуг» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Туристична політика держав“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  • Мотиви і цілі подорожей

  • Внутрішній туризм

  • Діловий туризм

  • Масовий та елітарний туризм

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

  • Становлення туристичного бізнесу

  • Туризм як галузь індустрії

  • Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Фактори розвитку міжнародного туризму

  • Соціодемографічні зміни

  • Значення міжнародного туризму

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

  • Основні міжнародні туристичні організації

  • Розділ 5. РИНОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму

  • Південна Азія

  • Методи вивчення туристичного попиту

  • Некаузальні моделі

  • Сегментація попиту на послуги туризму

  • Вік

  • Сучасні тенденції туристичного попиту

  • Розділ 6. ГЕОГРАФІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ

  • Географія світових туристських потоків

  • Туризм із метою відпочинку і розваг

  • Америка

  • Азійсько-Тихоокеанський регіон

  • Спортивний туризм

  • Гірськолижний туризм

  • Діловий туризм

  • Конгресово-виставковий туризм

  • Інсентив-туризм

  • Лікувально-оздоровчий туризм

  • Америка

  • Релігійний туризм

  • Центри християнського паломництва

  • Центри паломництва мусульман

  • Екскурсійний туризм релігійної тематики

  • Розділ 7. ІНДУСТРІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Особливості туріндустрії

  • Туристичний кругообіг

  • Транспортні перевезення

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Водний транспорт

  • Повітряний транспорт

  • Заклади розміщення туристів

  • Підприємства харчування

  • Розрізняють кілька видів кафе

  • Кейтеринг

  • Інформаційно-екскурсійне обслуговування

  • Методика інформаційно-екскурсійної роботи

  • Анімаційні послуги

  • Дозвілля в туристичних комплексах і готелях

  • Музеї як центри організації дозвілля

  • Організація дозвілля у парках

  • Туроператори і турагенти

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму

  • Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах

  • Угорщина

  • Сертифікація і стандартизація

  • Ліцензування як форма державного регулювання туризму

  • Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності

  • Туристична політика держав
  • Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах

  • Професійні туристичні об'єднання

  • Розділ 9. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ

  • Поліцейські формальності

  • Паспортні формальності

  • Візові формальності

  • Шенгенська віза

  • Митні формальності та валютний контроль

  • Медико-санітарні формальності

  • Формальності безпеки

  • Страхування

  • Медичне страхування туристів

  • Майнове страхування

  • Розділ 10. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ

  • Принципи класифікації туристичних ресурсів

  • Природно-кліматичні туристичні ресурси

  • Історико-культурні туристичні ресурси

  • Соціально-економічні туристичні ресурси

  • Розділ 11. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Концепція статистики міжнародного туризму

  • Основні статистичні одиниці туризму

  • Статистика туристських потоків

  • Статистика туристичних доходів і витрат

  • Доходи від міжнародного туризму

  • Організація і методи статистичного обліку

  • Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Обмежувальні фактори

  • Туристичний продукт

  • Туристичне споживання

  • Туристичні експорт та імпорт

  • Коефіцієнт доходу від туризму

  • Розділ 13. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Особливості менеджменту в туризмі

  • Франшиза (франчайзинг) в готельній справі

  • Структура, напрями й види менеджменту

  • Функції менеджменту

  • Зовнішнє і внутрішнє середовища в туризмі

  • SWOT-аналіз у туризмі

  • Розділ 14. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Підстави застосування маркетингу в туризмі

  • Елементи та основні інструменти

  • Територіальний маркетинг

  • Аналіз ринку міжнародного туризму

  • Збутові території

  • Мотиваційні, психологічні критерії

  • Маркетингове планування

  • Розробка нового туристичного продукту

  • Структура послуг

  • Ціни на туристичні послуги

  • Рівень і динаміка конкурентних цін

  • Просування туристичного продукту на ринку

  • Вибір каналів просування і рекламоносіїв

  • Зв'язки з громадськістю

  • Розподіл і збут турпродукту

  • Внутрішній маркетинг

  • Розділ 15. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Виникнення та еволюція комп'ютерних систем бронювання

  • Сучасний стан системи "Amadeus"

  • Нові можливості системи "Galileo"

  • Інтеграція глобальних дистриб'юторських систем в Інтернеті

  • Інтернет-технологїї в туристичному менеджменті

  • Структура та властивості туристичних сайтів

  • Основні закордонні туристичні сайти онлайн-бронювання

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ