Отже, сучасні музеї є культурно-мистецькими центрами дозвілля. У них працюють соціальні відділи, служби дозвілля, створюються мистецькі об'єднання. Так, у штаті Нью-Джерсі (США) створено спеціальний центр, який організовує сімейне дозвілля, виступи музичних колективів, спеціальні програми для жителів окремих мікрорайонів. Центр імені Кен-неді (Вашингтон) утримує сувенірні магазини та ресторани, систематично проводить безкоштовні культурно-мистецькі та розважальні заходи для молоді. Виставковий комплекс "Тейт-Модерн" (Велика Британія) має експозиційні зали, магазини, сувенірні ятки, кав'ярні, оглядові майданчики, глядацьку залу. Музей науки (Іспанія) має комп'ютерний планетарій, виставкові зали, глядацький зал, майстерню для школярів, навчальні аудиторії.
Водночас у зарубіжих країнах чимало людей не схвалює перетворення музеїв і мистецьких центрів на центри дозвілля, вважаючи, що такі методи роботи є доцільними в бізнесі, а залучення відвідувачів до мистецьких установ за допомогою організації дозвілля змушує сприймати мистецтво як засіб розваги, а не як духовне збагачення особистості; використання музейних методів роботи у навчальному процесі педагоги-консерватори розглядають як марнування часу, відволікання від занять, перетворення музею на "супермаркет" або "парк атракціонів", у якому власне музей відіграє роль рекламного засобу. На їх думку, мета відвідування музею повинна збігатися з метою його створення та функціонування — безпосереднім спілкуванням з пам'ятками історії та культури.
Прихильники функціонування музею як центру дозвілля, навпаки, вважають, що музеї, не здатні приймати та обслуговувати відвідувачів різних соціально-демографічних груп, свідомо обмежують свої можливості залучення додаткової аудиторії і не сприяють розширенню доступу населення до художніх цінностей. Інтеграція музейної педагогіки та педагогіки дозвілля, на їх думку, сприяє гармонізації особистісного розвитку людини; формує її історичну свідомість, творче сприйняття дійсності, розвиває науковий світогляд та культуру.
Зростання вимог до діяльності музеїв за одночасного ускладнення економічних умов спонукає музейних працівників до пошуку додаткових джерел фінансування, без яких музеї не здатні поповнювати свої колекції, утримувати виставкові зали, використовувати новітні технології роботи з громадськістю. Зазвичай фінансові витрати музеїв значно перевищують державні субсидії, тому паралельно з культурною діяльністю вони провадять комерційну, освоюють допоміжні види діяльності: організовують дозвілля, освітні заходи, торгівлю, відкривають кав'ярні, бари та ресторани.
Результатом співпраці музеїв і комерційних структур стає впровадження музеями різноманітних премій, що фінансуються комерційними структурами і спрямовані на підвищення популярності музею та збільшення його відвідуваності.
Своєрідну форму співпраці з дорослим населенням пропонують музеї Великої Британії: у Британському музеї можна орендувати приміщення для приватних прийомів, урочистого обіду або вечора відпочинку. Дозвілля можна організувати в Єгипетській галереї скульптур, Єгипетській галереї мумій, Античній залі, спеціальних приміщеннях музею. Музей Вікторії та Альберта пропонує відпочити у залі англійського художника, письменника, теоретика мистецтва Уїльяма Морріса; поспілкуватися з друзями під відкритим небом у Саду Шреллі. Королівська Академія мистецтв обслуговує корпоративні вечірки. Обслуговування передбачає спілкування гостей, екскурсію по Академії та урочистий обід. Такі послуги надають й інші музеї країни.
Основними джерелами додаткових фінансових надходжень музеїв є:
• продаж репродукцій, каталогів виставок, листівок, книг, відеоматеріалів;
• робота кав'ярень, ресторанів, барів;
• оренда приміщень музею для проведення комерційних виставок, ділових зустрічей, вечорів відпочинку;
• виконання музеями соціально-культурних замовлень юридичних і фізичних осіб;
• збирання пожертв через засоби масової інформації (телемарафони, радіоконкурси тощо).
Сучасні музеї змушені розробляти маркетингові стратегії для створення власного іміджу та привернення уваги населення до своєї роботи. Ефективними визнаються популяризація логотипу музею на афішах, транспортних засобах, рекламних проспектах, рекламні акції, презентації культурної продукції, систематичне вивчення потреб населення та мотивацій соціальних груп до участі в музейній діяльності тощо.
Подібні методи дають змогу підвищити конкурентоспроможність музейних програм, успішно використовувати у своїй діяльності ринкові механізми, зменшувати виробничі витрати.
Державними програмами у галузі культури багатьох країн передбачено створення музейних центрів у старовинних палацах, замках і монастирях. Унаслідок поєднання пам'яток минулого із сучасними технологіями відпочинку та спілкування з'явилися "екомузеї" — заклади культури нового типу, що враховують історичну, географічну, культурну специфіку конкретного регіону і виконують культурно-освітні, виховні, рекреаційні та комунікативні функції. Відомими прикладами таких музеїв є екомузей у Лондоні (Велика Британія), музей міського типу в Крезо-Монто-Ла-Мін (Франція).
У закордонних країнах дедалі частіше музеї, картинні галереї, культурні центри розміщуються у старих приміщеннях фабрик, заводів, електростанцій, складів тощо. Наприклад, фабрика з виробництва кришталю (Бургундія, Франція) реконструйована у промисловий музей "Екомюзе Льо Крезо"; на території занедбаної верфі у Ліверпулі (Велика Британія) розташувався культурно-мистецький центр "Альберт-Док"; у приміщенні колишньої електростанції у Бенксайді (Лондон, Велика Британія) розміщено виставковий комплекс національної галереї Тейт — "Тейт-модерн"; римські катакомби відреставровано для Музею сучасного мистецтва (Італія); у французькому містечку Мюлуз на території колишньої текстильної фабрики відкрито музей старовинних автомобілів "Мюзе Насіональ дел'Ото-мобіль"; вокзал Орсе (Франція), як зразок залізнично-транспортної архітектури кінця XIX ст., переобладнано на Музей д'Орсе,
У різних країнах світу музеї використовують різні технології і методи організації дозвілля, щоб по-новому розкрити роль мистецтва та культури в технологізованому суспільстві, взаємодію культур та їх розвиток, цінність самобутніх локальних народностей.
Заходи дозвілля музеї реалізують із використанням різноманітних методів — навчання шляхом творчої діяльності, рольових ігор, методу експериментального навчання. Ці методи можна розділити на дві групи: імпресивні та експресивні. Імпресивні методи (від лат. impressio — враження, переживання) спрямовані на сприйняття відвідувачами музею форм дозвілля; експресивні методи (від лат. expressio — вираз) передбачають створення ситуацій, в яких відвідувачі музеїв стають учасниками конкретного заходу. Так, експериментальна програма Кобленцького музею "Побудова іграшкового будинку з пемзи" розрахована на дітей 5—10 років і передбачає різноманітні заходи: виготовлення власноруч брикетів із пемзи та колективну розробку проекту іграшкового будинку, розповіді про життя та професію будівельників, зустрічі з фахівцями галузі, святкові заходи, присвячені завершенню будівництва.
Під час шкільних канікул музеї, художні галереї, виставкові центри проводять творчі акції, концерти, лекції, кіновечори, організовують пересувні виставки, ігрові конкурси та змагання.
Освітні та наукові програми музеїв розробляють й для студентської молоді. При цьому не можна забувати, що музей — це не лише місце, де зберігаються великі мистецькі колекції, музей є науковою установою, центром поширення знань, в якому зберігаються архіви, довідкова документація, наукова література та ін. Поширеними формами роботи музеїв із студентською аудиторією є проведення спільних наукових досліджень, етнографічних експедицій, археологічних розкопок, підготовка наукових публікацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний туризм і сфера послуг» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Музеї як центри організації дозвілля“ на сторінці 2. Приємного читання.
