Більшість мікроелементів має життєво важливе значення для організму. Нестача, або надмірна кількість їх може викликати значні патологічні зміни в організмі тварин. До життєво важливих мікроелементів належать мідь, марганець, цинк, кобальт, кремнезем, фтор, йод, бром, алюміній, молібден, ванадій та ін.
Велика роль мікроелементів у регуляції обмінних процесів організму значною мірою визначається їх тісним взаємозв'язком з такими біологічно важливими речовинами, як ферменти, гормони, вітаміни, а також з іншими сполуками, яким належить відповідальна роль в регуляції фізіологічних функцій.
Підгодівля поросят-сисунів зазначеним комплексом мікроелементів як влітку, так і восени впливала на збільшення вмісту гемоглобіну в крові та кількість еритроцитів, підвищувала перетравність поживних речовин кормів, а також використання азоту.
Взимку підгодівля кнурів-плідників солями цинку та йоду сприяла підвищенню сперматогенезу, особливо добавка Ю. Добовий рівень спермоутворення при підвищеному статевому навантаженні кнурів збільшувалась на 10 % і на 21,3 %.
Під впливом мікродобавки йоду у тварин підвищувалась імуно-біологічна реактивність організму, збільшувалась величина фагоцитарної реакції лейкоцитів крові.
Встановити загальні правила підгодівлі свиней мікроелементами для всіх зон з різними місцевими геохімічними і ґрунтовими умовами неможливо, бо вміст мікроелементів в кормах різних зон неоднаковий. Так, вміст кобальту в кормах різних зон України коливається від 1 до 120 мкг %, при цьому в злакових - від 1 до 30, в бобових рослинах - від 10 до 120 мкг %. Як правило, виникають утруднення в правильному визначенні розмірів добавок мікроелементів, бо часто лишається невідомим вміст їх в раціонах.
Тому, складаючи раціони для свиней, слід підбирати корми так, щоб у добовій даванці завжди була достатня кількість не лише органічних, а й мінеральних речовин. Кількість мінеральних речовин, яких не вистачає тваринам в кормах, додають до раціонів у вигляді різних мінеральних солей та відповідних сумішок мінеральних підгодівель.
Наукою і практикою доведено, що нестача вітамінів у раціоні призводить до затримки росту молодняка, погіршення якості сім'я плідників, а також до високих прохолостів маточного поголів'я, зниження продуктивності свиней. Гостра нестача будь-якого вітаміну призводить до розладу обміну речовин внаслідок порушення діяльності ферментних систем, що спричиняє своєрідні захворювання, які називаються авітамінозами. Захворювання, спричинені нестачею кількох вітамінів, називають поліавітамінозами. Найбільш часто в практиці спостерігаються авітамінозні захворювання в скритій формі (гіповітамінози), які виникають внаслідок часткової нестачі того чи іншого вітаміну в раціонах свиней. Вони проявляються головним чином в зниженні репродуктивних функцій та продуктивності тварин, низькій оплаті корму, а також знижують стійкість організму проти різних захворювань.
Тип годівлі свиней зумовлюється системою кормовиробництва в тій чи іншій ґрунтово-кліматичній зоні і характеризується процентним співвідношенням кормів різних видів за поживністю у загальному річному балансі кормів для цього виду тварин. Розробка типових кормових раціонів для свиней проводиться відповідно до типів годівлі та структури кормових раціонів для різних виробничих груп свиней. Система кормовиробництва для свиней в різних зонах зумовлює три основних типи годівлі.
• 1. Концентратно-коренеплідний з використанням комбінованих силосів, сіна і трави бобових культур при середньому рівні концентрованих кормів в межах 65-70 % раціону за поживністю. Цей тип годівлі свиней характерний для більшої частини території України.
• 2. Концентратно-картопляний з використанням картоплі і комбінованого силосу з картоплі, коренеплодів, сіна та зеленої трави бобових культур при середньому рівні концентрованих кормів у раціонах за поживністю 50-60 %. Цей тип годівлі поширений в основному в районах зони змішаних лісів України та в передгірній зоні Українських Карпат.
• 3. Концентратний тип годівлі при середньому рівні концентрованих кормів в раціонах в межах 75-80 % за поживністю. Цей тип годівлі свиней характерний для степової зони України.
У межах кожного типу годівлі структура кормових раціонів для різних виробничих груп свиней по окремих групах мікрорайонів може бути різною. Це залежить від виду кормів, вирощених в тому чи іншому мікрорайоні, а також від інтенсивності технології виробництва свинарської продукції.
Типи годівлі повинні бути прогресивними, мобілізовувати господарство на досягнення більш високої продуктивності тварин, на поліпшення якості свинини. В той же час тип годівлі повинен бути доступним для господарства, пов'язаним з його кормовою базою та з заходами по їх розширенню, а також поліпшенню.
Потреба і використання кормів і особливо протеїну, дуже пов'язані з якістю м'ясо-сальної продукції свиней. Виділяють наступні періоди у вирощуванні і відгодівлі свиней, що пов'язані з інтенсивністю розвитку їх м'язових волокон: швидкого росту (приблизно до 80 дня), коли волокна найдовшого м'яза свині збільшується більше ніж на 50 %, що здійснюється в основному за рахунок розвитку м'язової тканини; перехідний (81-120 днів), характерний сталістю відкладання білка в тілі, уповільнення росту м'язових волокон і підвищення інтенсивності процесів жироутворення; ожиріння (від 120 днів до дозрівання), коли ріст м'язових волокон на 75 % закінчений, відносний вміст білка в тілі починає падати, а кількість жиру збільшується майже прямолінійно.
Слід також відмітити, що здатність утворення м'язових тканин, а також потреба тварин в протеїні тісно пов'язана з їх спадковими задатками: при рівних умовах тварини м'ясних порід більш інтенсивно синтезують білок, ніж сальних і напівсальних.
Добра м'ясна свинина може бути одержана навіть при умові відгодівлі тварин не тільки м'ясних порід, але й при організації правильної загальної їх протеїнової годівлі. При годівлі тварин вволю в перші 112 днів життя і при послідуючій помірній годівлі одержали м'ясний тип свиней (в туші 44,9 % м'яса і 33,4 % жиру) і, навпаки, помірна годівля в перші 4-5 місяців, з послідуючою годівлею вволю, сприяла формуванню сального типу (в туші 36,3 % м'яса і 44,1 % жиру).
Відгодівля молодняку свиней до живої маси 110 кг при середньодобових приростах 551 г, забезпечує щоденний приріст м'яса на рівні 183, а жиру - 157 г.
Враховуючи те, що при інтенсивній відгодівлі середньодобові прирости свиней за вказаними періодами складають в середньому 400-500, 500-600 і 600-700 г, а також те, що використання азоту корму за цими періодами дорівнює в середньому приблизно 40, 30 і 25 %, то щоденно на голову потрібно при живій масі від 20 до 40 кг - 150-190 г, від 60 до 80 кг - 220-260 г і від 100 до
120 кг - 265-310 г перетравного протеїну, або 16, 14 і 12 % сирого протеїну від сухої речовини раціону.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавча характеристика продукції свинарства» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВПЛИВ РІВНЯ І ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СВИНИНИ“ на сторінці 4. Приємного читання.
