ВПЛИВ РІВНЯ І ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СВИНИНИ

Товарознавча характеристика продукції свинарства

Одним із методів раціонального використання кормового протеїну при годівлі свиней є підвищення його повноцінності. Відомо, що повноцінність протеїнової годівлі залежить від багатьох факторів, передусім від того, наскільки наявний комплекс амінокислот в протеїні відповідає фізіологічним потребам тварин.

Біологічно неповноцінна і недостатня протеїнова годівля спричиняє у свиней пригнічення росту і зменшення продуктивності. У відгодовуваного молодняка свиней знижуються прирости, подовжується строк відгодівлі, витрата кормів підвищується на 25- 30 %, що призводить до зростання собівартості продукції. У маток падає молочність та життєздатність приплоду. При поліпшенні умов годівлі і утримання ріст тварин посилюється, продуктивність підвищується.

Інтенсивність росту свиней в різні вікові періоди значно змінюється, тому змінюється й потреба в протеїні. Загальна потреба по-росят-сисунів у протеїні винятково велика, в перші дві декади життя у поросят відкладається по 8-16 г білка на 1 кг живої маси. З віком ця потреба зменшується.

Потреба ростучих свиней в перетравному протеїні з розрахунку на кормову одиницю раціону з віком змінюється так: у 2-4 місяці - 120-130 г, в 4-7 місяців - 110-120 г і в 7 місяців і старше - 100-115 г. У раціонах, збалансованих за амінокислотами, кількість перетравного протеїну може бути на 15-20 % зменшена.

Добова потреба ростучого, відгодованого молодняка свиней в перетравному протеїні підвищується з віком і збільшенням живої маси. Так, добова потреба в перетравному протеїні для 2-місячних поросят становить 165-190 г, для 4-місячних - 180-225, для 7-місячних - 260-330, для 10-місячних - 300-350, для 12-місячних - 340-405 г. Проте в перерахунку на 1 кг живої маси добова потреба в перетравному протеїні поступово зменшується з 9-10 г в 2-місячному віці до 4-6 г в 4-місячному, 3-4 г в 7-місячному і 2 г в 12-місячному віці, тобто зменшується за 10-місячний період росту в 5 разів.

Дослідами доведено, що рівень протеїнової годівлі у раціонах ростучих свиней має значний вплив на величину приросту, його склад і калорійність.

У нових умовах кормовиробництва в більшості областей України, за яких в раціонах свиней значне місце займають кукурудза та цукрові буряки, багаті на вуглеводи, але бідні на протеїн, вирощування кормів, багатих на білок, набуває особливо важливого значення. Серед культур, які можуть забезпечити свиней рослинним протеїном, основне місце займають зернобобові (горох, соя, люпин, чина). Важливим джерелом протеїну є також доброякісне трав'яне борошно та сіно з бобових культур (люцерни, конюшини, еспарцету), кормові дріжджі, макуха, шроти, пшеничні висівки та ін.

Найбільш повноцінний протеїн за складом амінокислот містять корми тваринного походження, такі як збиране молоко та молочні відходи, рибне, кров'яне, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно. Тому поєднання протеїнових кормів рослинного та тваринного походження дає найкращий зоотехнічний ефект при годівлі свиней.

Тварини в складному процесі обміну речовин будують білки свого тіла в основному з амінокислот тих білків, що потрапляють в організм з кормом, але деякі амінокислоти можуть синтезувати в організмі і перетворюватись одна в одну. Тепер відомо більше як 80 природних амінокислот, з них найбільш поширені в кормових протеїнах 22 амінокислоти. Деякі з них обов'язково повинні надходити з кормом. Це, так звані, незамінні амінокислоти - їх 10, вони мало або зовсім не синтезуються в живому організмі. До них належать валін, лейцин, ізолейцин, тирозин, метіонін, фенілаланін, триптофан, лізин, гістидин, аргінін. Згодом виявилося, що поділ амінокислот на замінні і незамінні має відносне значення. Відомо, що деякі з амінокислот можуть бути в одних випадках незамінними, а в інших можуть синтезуватися в організмі в достатній кількості.

Дослідженнями встановлено, що коли корми підібрані так, що амінокислоти раціону повністю відповідають потребі тварин (без нестачі й лишку), то при інших нормальних умовах досягається найвищий ефект в рості, продуктивності та використанні протеїну. Корми, які використовують для годівлі свиней у наших господарствах, сильно різняться між собою за амінокислотним вмістом. Протеїни основних рослинних кормів для свиней дефіцитні за лізином, метіоніном і триптофаном. Тому при балансуванні раціонів користуються перш за все даними амінокислотного складу кормів та підбирають їх так, щоб уникнути дефіциту в основних амінокислотах. Для цього використовують різні корми тваринного походження, а також кормові дріжджі, макуху, трав'яне борошно та ін.

Потреба свиней в амінокислотах визначається по-різному: в процентах до рівня енергії в раціоні, в грамах на голову на добу, в грамах на кормову одиницю, в процентах до повітряно сухої або сухої речовини раціону, в процентах до сирого або перетравного протеїну раціону.

Контроль за вмістом амінокислот в раціонах для свиней за тими чи іншими нормами та вибір норм амінокислотного живлення при балансуванні раціонів проводяться залежно від структури раціону та типу годівлі. Так, якщо використовується раціон концентратного типу, що складається лише з концентрованих зернових кормів, макухи та кормів тваринного походження. Розрахунок наявності амінокислот й балансування раціону зручно проводити за нормами, якими передбачено потребу в амінокислотах в процентах від сухої речовини раціону або в процентах від сирого чи перетравного протеїну. При годівлі тварин за раціонами, до яких входить велика кількість соковитих і грубих кормів, нормування амінокислот краще проводити з розрахунку на голову на добу.

Балансування раціону за амінокислотним складом як шляхом комбінування кормів, так і додаванням синтетичних амінокислот може бути успішним лише тоді, коли в раціоні міститься достатня кількість енергії в безазотистих речовинах, а також коли протеїн не витрачається в організмі на забезпечення енергетичних потреб. Треба, щоб калорійність корму не лімітувала кількість амінокислот, які можуть бути використаними для синтезу білків тіла тварин.

Споживання корму також залежить від рівня та амінокислотного складу протеїну. Встановлено, що з підвищенням вмісту протеїну збільшується потреба в амінокислотах, якщо її виразити в процентах до сухої речовини раціону. Отже, рівень протеїну може впливати на кількість дефіцитних амінокислот, які необхідно додати для балансування протеїну.

Незбалансованість протеїну може бути викликана як нестачею, так і лишком однієї або декількох незамінних амінокислот. Нестача тієї чи іншої амінокислоти неминуче обмежує використання й інших амінокислот в раціоні, внаслідок чого погіршується синтез протеїну в організмі та ефективність всього раціону, створюються такі умови, як і при нестачі протеїну в раціоні.

Інколи причиною незбалансованості є включення до раціону порівняно великої кількості неповноцінного протеїну або суміші амінокислот, в якій відсутня яка-небудь незамінна амінокислота. Оптимального співвідношення замінних і незамінних амінокислот не встановлено, замінні амінокислоти повинні становити 35-40 %.

Використання протеїну тваринами і потреба їх в амінокислотах лімітується також співвідношенням амінокислот і вітамінів. Нестача вітаміну В12, та холіну збільшує потребу в метіоніні; нестача ні-ацину впливає на потребу в триптофані; піридоксин потрібен для нормального обміну триптофану і т.д.

Самим раціональним способом регулювання амінокислотного складу кормів є добавка чистих амінокислот до комбікормів. В таких країнах, де налагоджено промислове виробництво амінокислот, цей спосіб ввійшов у практику кормовиробництва і сприяє одержанню високих показників.

Норми амінокислот для молодняка свиней визначають з врахуванням норм вмісту протеїну в раціоні. При наявності повноцінних за амінокислотами кормів можна відгодовувати свиней на раціонах із зниженим рівнем протеїну (на 15-20 % в порівнянні з існуючими нормами). Якщо немає повноцінних за амінокислотами кормів (рибного, м'ясо-кісткового борошна, соєвого шроту, зернобобових та ін.), знижувати норму протеїнового живлення не слід. При нестачі в раціонах вітамінів групи В (пантотенової кислоти, холіну, рибофлавіну, нікотинової кислоти, піридоксину та інших) погіршується використання амінокислот. При нестачі вітаміну В12 і холіну потрібно більше метіоніну. Якщо в раціоні не досить нікотинової кислоти, для її утворення витрачається триптофан. Дефіцит вітаміну А, В, В2, В6 та інших призводить до порушення обміну і погіршення використання тваринами всіх амінокислот.

В деяких кормах (макусі, шротах, м'ясо-кістковому борошні) при їх заводському виробництві під дією високої температури частина амінокислот, особливо лізин, приймає не засвоювану форму. Іноді втрата лізину внаслідок перенагрівання досягає 40-60 %. Особливо великими бувають втрати лізину при самонагріванні зерна або довгому його зберіганні (3-5 років). Перетравність протеїну такого корму низька. Засвоювання амінокислот свинями також знижується, якщо в раціонах багато клітковини.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавча характеристика продукції свинарства» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВПЛИВ РІВНЯ І ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СВИНИНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ГЕНОФОНД СВИНЕЙ ТА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЬ ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНЕТИЧНИХ ФАКТОРІВ

  • ПОТРЕБИ СВИНЕЙ В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ ТА ПРОТЕЇНОВОМУ ЖИВЛЕННІ

  • ВПЛИВ РІВНЯ І ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СВИНИНИ
  • ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯКОСТІ М'ЯСО-САЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИН ВІД ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ

  • СУЧАСНІ СТАНДАРТИ І ВИМОГИ ДО ТОВАРНОЇ ЯКОСТІ ОДЕРЖАНОЇ СВИНИНИ

  • СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ І СИСТЕМ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ВИРОБІВ ІЗ СВИНИНИ

  • ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СВИНИНИ

  • ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ М'ЯСА СВИНИНИ

  • ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАБІЙНИХ ЯКОСТЕЙ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ СВИНЕЙ

  • . ДИНАМІКА ТОВЩИНИ ШПИКУ В ТУШАХ ТВАРИН

  • МОРФОЛОГІЧНИЙ СКЛАД ТУШ

  • М'ЯСО-САЛЬНІ ЯКОСТІ

  • ПРИЖИТТЄВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТОВЩИНИ ШПИКУ ЯК МЕТОД ВИВЧЕННЯ М'ЯСО-САЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ

  • КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ'ЯЗОК МІЖ ОКРЕМИМИ ПОКАЗНИКАМИ М'ЯСО-САЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ

  • ЯКІСТЬ М'ЯСА СВИНИНИ

  • Хімічний аналіз м'язової тканини

  • Біологічна повноцінність білків м'яса

  • Зміни якості свинини в процесі збереження

  • ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД ШПИКУ

  • ВНЕСЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ПО ГАРМОНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНИХ СТАНДАРТІВ

  • АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ