Розділ 7. Кормові культури

Добре росте на заболочених луках, осушених торфовищах. В умовах достатнього зволоження добре росте також на піщаних і суглинистих чорноземах.

Рекомендується висівати для одержання раннього зеленого корму в суміші з бекманією, лисохвостом лучним і стоколосом безостим.

Бекманія звичайна. Кореневищний верховий ярий злак, зимостійкий, вологолюбний, стійкий до перезволоження ґрунту. Має значення сінокісної і в меншій мірі пасовищної рослини з використанням на перезволожених луках, низинних торфовищах і заболочених місцях.

Сіно тваринами поїдається задовільно, особливо при збиранні до колосіння. У фазі кущення і початку стеблування добре поїдається на пасовищі.

Поїдання рослини зменшується у зв'язку з вмістом у зеленій масі бекманії кумарину, специфічний запах якого більше проявляється у зеленій масі і послаблюється в сіні.

Навесні відростає рано, але цвіте досить пізно.

7.3. Однорічні бобові трави

Віка яра. Одна з найпоширеніших однорічних бобових трав. Дає високоякісні корми. У 100 кг сіна міститься 46 корм. од. і 123 г протеїну на кожну корм. од. Зелена маса вики добре облистнена — до 60-70 %. Урожайність зеленої маси досягає 300-400 ц/га, сіна — до 60-80 ц/ га. Вирощують у сумішках з вівсом, горохом, капустяними та іншими культурами.

Віка яра невимоглива до тепла. Насіння її починає проростати при температурі 2-3 °С, а сходи витримують приморозки до 4-6 °С. Вологолюбна культура. Найбільше води поглинає під час інтенсивного наростання вегетативної маси і в фазі цвітіння — утворення плодів. Добре росте на нейтральних і слабокислих ґрунтах.

Віка озима. Віку озиму вирощують у суміші з озимими тонконоговими — пшеницею, трітікале, житом, ячменем, а також з капустяними — суріпицею, ріпаком. Урожайність у одновидових посівах досягає 150-250 ц/га, у сумішках — до 250-400 ц/га. Містить більше протеїну, порівняно з вікою ярою.

Віка озима невимоглива до тепла. Насіння проростає при температурі 2-3°С. Зимостійкість нижча порівняно з озимими зерновими культурами. Вимоглива до вологи.

Серадела. Зелена маса серадели облистнена, ніжна, охоче поїдається всіма видами тварин. У 100 кг зеленої маси міститься 17-20 корм.од. в 100 кг сіна — 48-50 корм. од. і 16-17 % протеїну. Після скошування швидко відростає. Добре переносить витоптування тваринами, тому використовують як пасовищну траву. Можна згодовувати тваринам у чистому вигляді, оскільки не призводить до захворювання на тимпанію (здуття).

Серадела є цінним медоносом. Період цвітіння розтягнутий, за умов достатнього зволоження цвіте до пізньої осені. її сіють як парозаймаючу (основну), проміжну (підсівають під озимі), ущільнюючу кормову культуру. Це корисна кормово-сидеральна культура — рекомендується перший укіс скошувати на зелений корм, а другий заорювати в ґрунт.

Серадела — холодостійка культура, насіння здатне проростати при температурі 1-2°С, а сходи і дорослі рослини переносять приморозки до 5-6°С. Вологолюбна. У перші 40-45 днів вегетативна частина її росте дуже повільно, але формується добре розвинута коренева система. Після 45-50 днів починає інтенсивно наростати вегетативна маса і серадела потребує багато вологи. Не вимоглива до світла, тіневитривала, тому добре витримує затінення покривною культурою.

Однією з найцінніших властивостей серадели є здатність рости на бідних піщаних ґрунтах. За це її ще називають конюшиною пісків. Добре росте на піщаних і супіщаних, осушених торфових ґрунтах. Може рости на кислих ґрунтах при рН 5-5,2.

Конюшина однорічна. Конюшина інкарнатна або багряна — рослина заввишки 50-60 см. Тепло- і вологолюбна рослина, добре росте на аерованих ґрунтах, погано розвивається на кислих. Урожайність зеленої маси 120-180 ц/га, сіна 20-40 ц/га. Висівають для створення сінокосів, покращання травостою на пасовищах. Можна використовувати як сидеральну культуру.

Висівають конюшину інкарнатну навесні безпокривним способом. Норма висіву 30-35 кг/га при вирощуванні на корм і 20-25 кг/га при вирощуванні на насіння. Після сівби поле коткують.

Конюшина інкарнатна зазвичай дає один укіс. Скошують на висоті 8-10 см, щоб забезпечити відростання отави за рахунок бруньок на нижній частині стебел.

Конюшина персидська або шабдар дає високопоживний корм, як і конюшина лучна. Урожайність зеленої маси за 2-3 укоси становить 350400 ц/га і більше, сіна — 50- 100ц/га. У високопоживному сіні міститься 17-18 % протеїну.

Добре відростає, краще за конюшину олександрійську. Цінний медонос. Конюшина персидська вологолюбна культура.