Розділ 7. Кормові культури

Тимофіївка лучна. Одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка — пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж п'яти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли.

Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. У 100 кг трави міститься 21-25 корм. од. залежно від фази скошування. У 100 кг сіна є 49-50 корм. од. і 3-5 кг протеїну. Дає багато листя — 50-65 % від загальної маси. Завдяки високій врожайності (60-100 ц/га сіна) і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною.

Тимофіївка лучна — зимостійка рослина, маловибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6 °С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Як морозостійку культуру її вирощують і в північних районах. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до 30 днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах ґрунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих ґрунтах. Добре вдається на осушених торфовищах. На сухих піщаних ґрунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих ґрунтах росте дуже погано. Добре реагує на внесення добрив, не вилягає навіть при високих нормах азоту, різко підвищуючи врожай.

Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Так, під час весняного відростання вміст протеїну в зеленій масі становив 15,5 %, у фазі викидання суцвіть — 13,9 %, на початку цвітіння — 9,3 %, а при повному цвітінні — 8,1 %. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння — до початку цвітіння.

Стоколос безостий. Цінна верхова кореневищна трава заввишки до 150 см з великою кількістю видовжених густо облистяних (на 30-50 %) вегетативних пагонів. Завдяки цьому його добре поїдають тварини. Навесні відростає рано і дає високий урожай зеленої маси (до 100 ц/га сіна). її необхідно скосити до фази цвітіння, оскільки пізніше вона грубішає. У100 кг пасовищного корму міститься 29 корм. од. і 3 кг протеїну, у 100 кг сіна 47-52 корм. од. і 3-5,5 кг протеїну. Зазвичай стоколос безостий дає два повноцінних укоси. На пасовищах витримує до п'яти циклів випасання. Стійкий до витоптування худобою. Тривалість продуктивного використання 6-8 — до 10 і більше років. Максимальну врожайність дає на 2-3 рік вегетації.

Має добре розвинену кореневу систему, що досягає глибини 2 м і більше. Цим пояснюється його висока посухостійкість. Він може добре рости і давати високі врожаї сіна в посушливих умовах степової зони при 400 мм опадів за рік. Поряд з цим стійкий до затоплення, лучні форми витримують затоплення повеневими водами до 45 днів, а степові — до 30 днів. Витримує весняний намул до 10 см. Не переносить близького залягання підґрунтових вод.

Стоколос безостий відноситься до зимостійких культур.

Невибагливий до клімату і ґрунтів. Краще росте на помірно зволожених, родючих, супіщаних та суглинкових ґрунтах та осушених торфовищах. Висівають його і на легких сухих малородючих, карбонатних, піщаних ґрунтах. Він швидко витісняє з травостою інші трави. Заболочені і засолені ґрунти непридатні. На засолених витісняється пирієм повзучим.

Вівсяниця (костриця) лучна. Багаторічний нещільнокущовий верховий злак, 80-120 см заввишки. Відноситься до середньоранніх рослин. Після скошування і спасування краще відростає, ніж тимофіївка лучна. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси. За отавністю значно переважає тимофіївку. На пасовищах витримує 5-6 циклів випасання за сезон.

У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. У травостої тримається 6-8 і більше років. Прекрасно поїдається тваринами. За вмістом поживних речовин часто переважає тимофіївку і грястицю збірну. В 100 кг трави міститься 26 корм. од., у сіні — 53-55 корм. од. і до 4 кг перетравного протеїну. Використовують для створення культурних пасовищ та сіножатей. Урожайність сіна 50-80 ц/га і більше.

Висівають у складі сумішок із стоколосом безостим, тимофіївкою, грястицею, конюшиною, люцерною, лядвенцем. На пасовищах доцільним є поєднання вівсяниці лучної з конюшиною білою, а на мінеральних ґрунтах — з конюшиною рожевою (гібридною).

Характеризується доброю зимостійкістю і холодостійкістю. Проте вівсяниця лучна менш морозостійка ніж тимофіївка. Коренева система проникає в ґрунт дуже глибоко (100-160 см), тому вона добре росте на суходільних луках. Корені засвоюють поживні речовини з важкодоступних форм. Переносить тимчасову нестачу води. Витримує весняні затоплення впродовж 15-20 днів. Розвивається при достатній вологості на різних ґрунтах, але найбільш придатні для неї середньозв'язні суглинки та осушені, окультурені торфовища. На родючих ділянках і при внесенні більш 90 кг/га д. р. азоту може вилягати.

Вівсяниця (костриця) очеретяна. Відрізняється від костриці лучної вищим ростом (до 150 см). Дає високі врожаї на вологих луках, недостатньо стійка проти літніх посух. Морозовитривала. Цінною біологічною особливістю є здатність відростати до пізньої осені, тому використовується для осіннього випасання худоби. Витримує багаторазове скошування та випасання. У травостої тримається 8 і більше років. До колосіння її охоче поїдають усі види худоби, проте при внесенні азоту в рослинах підвищується вміст алкалоїдів (частіше перолін). Підживлення фосфором і калієм зменшує вміст алкалоїдів. На сіно потрібно скосити перед цвітінням, інакше кормова цінність його зменшується.

Придатна для залуження надмірно зволожених лук, свіжомеліорованих торфовищ. Добре росте на суглинкових ґрунтах.

Вівсяниця (костриця) червона. Кореневищно-нещільнокущовий напівверховий пасовищний злак. Стебла заввишки до 100см. Досить зимостійка, але слабопосухостійка. Добре витримує перезволоження і тимчасове затоплення до 20-30 днів. У рік сівби росте надто повільно, повного розвитку досягає на третій рік життя, в травостої утримується 8-10 років і більше.

За кормовою цінністю та врожайністю поступається найкращим злаковим травам. На пасовищах у травосумішках до колосіння її добре поїдають усі види худоби, але в чистому вигляді у фазі колосіння і цвітіння поїдають погано. На пасовищах добре відростає після 3-4 спасувань. Не боїться витоптування.

Цінною особливістю є невибагливість до ґрунтів. На супіщаних легких ґрунтах у травосумішках краще росте, ніж інші трави. Може формувати урожай на цих ґрунтах без внесення добрив. Позитивно реагує на внесення добрив, але при великій нормі їх поступається місцем іншим травам. Краще росте на супіщаних та легкосуглинкових вологих ґрунтах та осушених торфовищах.

її можна вирощувати у суміші з люцерною хмелевидною на легких малородючих ґрунтах.

Використовують кострицю червону для створення культурних пасовищ, особливо для овець, а також для залуження аеродромів, стадіонів, газонів тощо.

Райграс високий. Верхова нещільнокущова скоростигла рослина заввишки до 170 см. Райграс високий — типова сінокісна трава, добре відростає після скошування. Дає два укоси. Косити на сіно починають на початку цвітіння, оскільки він швидко грубіє і потім погано поїдається тваринами. Зберігається у травостоях 3-5 років. Райграс має добру кормову цінність (у 100 кг сіна міститься 46 корм. од.). Через гіркуватий присмак, що обумовлюється наявністю кумарину, не бажаний у великій кількості у складі травосумішок. Випасання не витримує і тому для пасовищ менш придатний.