Розділ 12. Кролівництво

Подальше вдосконалення кроликів цієї породи направлено на підвищення їх живої маси, скоростиглості, м'ясності, оплати корму продукцією та поліпшення якості волосяного покриву. Останній у типових представників породи густий, пружний, еластичний і блискучий. На 1 см2 площі шкіри повновікових кроликів налічується від 22 000 до 24 000 волосся, у кращих тварин — від 25 000 до 30 000. При цьому на один остівий припадає в середньому від 50 до 60 пухових волос.

Кролики породи радянський мардер відрізняються гарним коричневим кольором волосяного покриву; забарвлення мордочки, вух, хвоста і лап у кроликів значно темніше забарвлення тулуба. Найбільш рівномірно забарвлений тулуб темно-коричневих мардерів (чистопородні, гомозиготні по гену забарвлення; найбільш бажані), менш рівномірно — у світло-коричневих (гетерозиготні за геном забарвлення; менш бажані, їхнє хутро нагадує хутро куниці).

Молодняк кролів цієї породи народжується більше світлим (сірого або мишастого забарвлення) і лише потім поступово (до 4-5-місячного віку) набуває забарвлення, характерного для дорослих тварин.

Шкурки кролів породи радянський мардер дуже красиві; при промисловій переробці їх використовують в основному в натуральному вигляді. Особливо цінуються шкурки темно-коричневих мардерів, хоча і світло-коричневі також становлять певний інтерес. Все ж при виготовленні хутряних виробів з використанням останніх створюються труднощі з підбіркою хутра через нерівномірність їх забарвлення. Значна нерівномірність у забарвленні волосяного покриву та наявність білого волосся знижують якість одержуваної від кролика шкурки.

Кролики породи радянський мардер добре пристосовані до південного клімату. Поширені вони переважно у Вірменії, в тому числі в особистих підсобних господарствах кролівників-аматорів.

Віденський блакитний. М'ясо-шкурна порода кроликів. Створена в одному з передмість Відня (Генцендорф, Австрія) приблизно в 18901895 рр.. в результаті схрещування чисто-блакитних місцевих моравських кроликів з тваринами породи фландр (бельгійський велетень). Свою назву порода отримала з урахуванням місця її виведення за блакитний колір шкірки.

У СРСР кроликів цієї породи завозили в 1927-1929 рр.. з Німеччини. Вдосконалювали їх у нас цілеспрямованим відбором і підбором при чистопородному розведенні в напрямку збільшення живої маси і розмірів тіла, поліпшення якості волосяного покриву, а також їх пристосованості до кліматичних і кормових умов північної і середньої зон.

Кроликам породи віденський блакитний властива здатність до акліматизації в різних зонах і умовах розведення. Вони однаково добре себе відчувають як при утриманні в шедах, так і в крільчатника. Відрізняються витривалістю, міцною конституцією, пропорційним статурою.

Кролиці плідні — приносять за окріл в середньому близько 8 кроленят. Вони відрізняються досить високою молочністю і добрими материнськими якостями. Голова в типових для породи тварин легка, пропорційна; груди широкі і глибокі; спина досить широка, дещо подовжена; попереково-крижова частина і круп досить широкі, округлі; кінцівки мускулисті, прямі, міцні.

Показники скоростиглості, оплати корму продукцією, забійного виходу у молодняку середні. При споживанні повнораціонних гранульованих комбікормів тварини в 60-денному віці важать в середньому 1,7 кг, в 90-денному — 2,6 кг і в 120-денному — 3 кг. Витрата корму на 1 кг приросту живої маси у віці 90 — 120 днів становить 3-4 кг кормових одиниць. Забійний вихід 56-59%.

Забарвлення волосяного покриву у віденських блакитних кроликів однотонна сизувато-блакитна з більш світлою без плям і темного волосся. Завдяки цьому їх шкірки можна використовувати в натуральному вигляді, а також імітувати під хутро цінних хутрових звірів. У забарвленні типових для породи кроликів розрізняють три відтінки: темний, світлий і середній (сизувато-блакитні), без будь-яких кілець і пасків інших тонів. Зрідка зустрічаються буро-блакитні чи сіро-сизі кролики цієї породи, яких слід вибраковувати з стада як нетипових для породи. Особливо цінуються шкурки більш темного відтінку. У літній час на шкурках таких кроликів може виникати легкий буруватий наліт, а проте після линьки він до зими зникає.

Кроленята народжуються сірими. Забарвлення, властиву породі, вони набувають з віком. Волосяний покрив кроликів цієї породи густий, м'який, глянсовий, з сильним блиском.

Метелик. Ця порода кроликів виведена в Англії в 1887 р. Завдяки оригінальному забарвленню шкірки кролики відразу ж привернули до себе підвищену увагу і швидко розповсюдилися серед кролівників багатьох країн.

Основне забарвлення волосяного покриву кролів породи метелик біла з симетричним розташуванням чорних плям (так звана англійська пегость). При цьому останні знаходяться на спині (у вигляді ременя або змійки), боках, носі й щоках. Плями на мордочці (носі) і щоках нагадують за формою метелика, у якої розпростерті крила, що й послужило приводом для назви даної породи. У чорний колір також пофарбовані вуха, обідки навколо очей і верхня частина хвоста. Симетрична плямистість у вигляді ошатного, гарного малюнка надає шкірці вельми оригінальний вигляд, завдяки чому хутро цих кролів може бути використане в натуральному вигляді для виготовлення жіночого одягу, а також килимів, ковдр, покривал і т. д.

Кролики породи метелик, що розводили в СРСР, спочатку важили в середньому 3 кг. Тому вирішено було розпочати їх вдосконалення в напрямку збільшення живої маси і м'ясної продуктивності, а також кращої пристосованості до умов країни. Для цього вдавалися до їх схрещуванню (долиття крові) з кроликами порід білий велетень (в основному), фландр, шиншила і віденський голубий. Подальший відбір і підбір великих кроликів з характерною для породи забарвленням, добре пристосованих до наших умов, призвели до значного поліпшення їх живої маси. У результаті кролики породи метелик, важать тепер в середньому 44,5 кг при довжині тулуба 54-56 см і обхваті грудей за лопатками 35-36 см. Кролики відрізняються міцною конституцією і гарною пристосованістю до умов нашої країни. Голова в типових для породи тварин середня, часто з невеликим підгрудком; спина видовжена, досить широка; круп округлий, широкий; кінцівки прямі, міцні, м'язисті. Волосяний покрив у кролів цієї породи еластичний, блискучий, добре зрівняний, середньої густини. Кролиці плідні (приносять за окріл в середньому 8 кроленят) і молочні, відрізняються добрими материнськими якостями.

Пухові кролики. Порода кролів створена в звірорадгоспах "Солнцевський" Курської області, "Бірюлінскій" Татарської АРСР, на фермах Воронезької області та Кіровського госплемросадника кроликів. Затверджена в якості самостійної породи в 1957 р. При створенні породи вдавалися в основному до поглинального схрещування місцевих малопродуктивних пухових кроликів (так званих щіпанців) з ангорськими і подальшого розведення помісей бажаного типу "в собі". При цьому відбір і підбір їх був спрямований на закріплення і подальше збільшення пухової продуктивності, живої маси, життєздатності та зміцнення конституції.

Конституція у типових білих пухових кролів міцна; кістяк добре розвинутий; тулуб кулястий; голова округла, на відміну від ангорських кроликів переважно глибока, без підгрудка; спина округла, широка; кінцівки, прямі, мускулисті.

Кролики цієї породи мають вагу в середньому 4 кг при довжині тіла 54 см і обхваті грудей за лопатками 43 см. Плодючість кролиць 7 кроленят за окріл.

У волосяному покриві білих пухових кролів міститься до 92-96% білого пуху, решту становлять направляюче і остьове волосся. Завдяки такому високому співвідношенню пухового волосся пух коливається від 5 до 7 см (в окремих тварин — від 14 до 15 см), товщина його — від 12,4 до 13,5, а остьового волосся — від 40 до 45 мікрометрів. Пухові волокна за своєю звитістю, товщині і міцності на розрив не поступаються вовні мериносових овець. Однак на відміну від останньої вони значно гірше зрівняні по довжині (в наслідок постійної линьки і різної довжини ости і пуху). Річний збір пуху з кроликів цієї породи коливається від 300 до 500 г; від окремих тварин одержують його до 760 г, а від кращих кролиць з приплодом — більше 1 кг пуху в рік.