Розділ 1. РИНОК І РЕСУРСИ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

Ринок і ресурси споживчих товарів

Основною ланкою державного регулювання АПК мають бути спеціалізовані агентства та фонди, які здійснюють державне регулювання внутрішнього аграрного ринку, його захист від зовнішньої конкуренції та підтримка виробничо-комерційних перетворень. Важливе значення мають і міжвідомчі комісії, які приймають узгоджені пропозиції з державного регулювання міжгалузевих відносин.

У країнах світу тривалий час уряди на вимогу аграріїв та в інтересах національної безпеки вирішують питання регулювання цін та обсягів аграрного виробництва. За відсутності такого регулювання ціни сільськогосподарської продукції мають тенденцію коливатися сильніше, ніж будь-яких інших товарів, а прибутки сільського господарства - ще значніше. Водночас, прибутки сільського господарства за таких умов є не лише непевними, а й набагато нижчими порівняно з іншими секторами економіки.

Нестабільність цін сільгосппродукції призводить до нестабільності прибутку сільгоспвиробників. У той час як валовий дохід сільського господарства звичайно змінюється не так стрімко, як ціна конкретних видів продукції, прибуток може змінюватися набагато значніше, ніж ціни. Сільгоспвиробник не має змоги компенсувати зниження ціни його продукції зменшенням вже здійснених витрат (техніка, добрива тощо).

Практично у всіх товаровиробників аграрної продукції прибутки є значно меншими порівняно з прибутками інших сфер економіки. Уряди країн вживають спеціальних заходів, щоб підтримувати ціни на продукцію та прибутки аграрного сектору на рівні, вищому за той, який сформувався б за умов нерегульованого продовольчого ринку (імпортні тарифи та мита, імпортні квоти, імпортні субсидії, прямі виплати сільгоспвиробникам тощо).

Тарифи та імпортні мита можуть бути ефективними, якщо країна імпортує лише частину необхідних продуктів харчування. Експортні субсидії призводять до перевищення піни на продукцію на внутрішньому ринку порівняно із зовнішнім. Застосування експортних субсидій вимагає додержання суворого контролю над імпортом задля запобігання того, щоб імпорт не знизив різко ціни внутрішнього ринку. Прямі виплати сільгоспвиробникам застосовувалися з метою підтримання споживчих цін на прийнятному рівні і одночасного забезпечення сільгоспвиробникам середньої норми прибутку. Обмеження виробництва має метою стабілізацію цін. Підтвердженням цьому є тенденції розвитку світового продовольчого ринку.

Ринкова економіка потребує правового фундаменту, тому функціонування світового ринку продовольства має спиратися на систему міжнародних правил. На відміну від будь-якої окремої країни, де існують власні правові норми, що регулюють процеси внутрішньої і зовнішньої торгівлі, світова система має зведення правил, відомих під назвою Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ).

В основу системи ГАТТ покладено певні принципи, по-перше, ГАТТ - це своєрідний "клуб" країн, що тяжіють до розширення торговельних взаємозв'язків. Членство у цьому "клубі" добровільне: нікого не вимушують приєднуватися до системи ГАТТ. Зараз до

ГАТТ входять понад 110 країн (більшість країн світу), по-друге, країни, які належать до організації, надають усім іншим країнам-членам статус найбільшого сприяння у торгівлі, по-третє, зниження торговельних бар'єрів між країнами-членами здійснюється шляхом переговорів.

Справедлива торгівля у системі ГАТТ полягає у наданні імпортним товарам національного статусу. Після того, як товар ввезено в країну, на нього розповсюджуються ті самі закони й податки, що й на вітчизняні товари.

Модель взаємодії України з глобальним світовим ринком, що склалася на сьогодні, не відповідає ні її потенційним конкурентним можливостям, ні її довготерміновим економічним інтересам. У зв'язку з цим принципового значення набуває питання приєднання України до Світової Організації Торгівлі (СОТ).

У даний час набір інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності доволі обмежений. Найбільший пріоритет традиційно надається митно-тарифній політиці. Але захисна функція тарифних заходів виявилася не лише значно перебільшеною, але і, як довела практика, малоефективною.

Держава поки що не має реальних механізмів та ресурсів для здійснення надзвичайно складної процедури митного оформлення та контролю імпортованих товарів. Визначення їх митної вартості виявилося досить непростою та працемісткою процедурою завдяки невідповідності національного бухгалтерського обліку міжнародним стандартам, що призводить, у кінцевому підсумку, до зловживань та недостовірному декларуванню товарів.

Слід зазначити, що у міжнародній практиці митний тариф використовується дуже рідко, як правило, у межах спеціальних захисних заходів, тому може підтримувати лише окремі потенційно конкурентоспроможні, перспективні виробництва, що знаходяться у стадії становлення, а також галузі, що мають стратегічне та соціально-економічне значення.

Накопичений досвід митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності дозволяє окреслити низку заходів, що мають сприяти інтеграції України у світову торгову систему без збитків її інтересам.

У процесах, що розглядаються, є необхідним створення нормативної бази. Проблеми змін існуючого та опрацювання нового законодавства настільки масштабні, що потребують не один рік для того, щоб призвести законодавчу базу зовнішньоекономічної діяльності України у відповідність до вимог СОТ та чинних міжнародних угод.

Вступаючи до СОТ, Україна має виконати низку важливих цілей:

1. врегулювати проблеми дискримінаційного ставлення до України з боку країн світу, які не визнаватимуть Україну як країну з ринковою економікою;

2. використовувати існуючу у межах СОТ систему підтримки дисципліни у міжнародній торгівлі, включаючи і механізм вирішення суперечок:

3. перевести торгово-економічні взаємовідносини з іншими країнами та їх регіональними угрупуваннями на рівноправну, передбачувану, довготермінову економіко-правову основу; створити додаткові стимули для гармонізації українського законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних вимог.

Умови приєднання до СОТ - це компроміс, що опрацьовується у ході переговорів, консенсус, що досягається як комплекс взаємних поступок та взаємних, часто жорстких, зобов'язань.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ринок і ресурси споживчих товарів» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. РИНОК І РЕСУРСИ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. РИНОК І РЕСУРСИ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ
  • 1.2. РИНОК І РЕСУРСИ ЗЕРНОБОРОШНЯНИХ І ПЛОДООВОЧЕВИХ ТОВАРІВ, ЦУКРУ І СУПУТНІХ ПРОДУКТІВ, КАРТОПЛІ І ПРОДУКТІВ ЇЇ ПЕРЕРОБКИ

  • 1.3. РИНОК І РЕСУРСИ РОСЛИННИХ ОЛІЙ, ВИНОГРАДУ І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ, ТЮТЮНУ ДЛЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПЕРЕРОБКИ, ХМЕЛЮ І ПРОДУКТІВ, ЩО З НЬОГО ВИГОТОВЛЯЮТЬ

  • 1.4. РИНОК І РЕСУРСИ ПРОДУКТІВ ТВАРИННИЦТВА, РИБИ І РИБНИХ ТОВАРІВ, ПРОДУКТІВ БДЖОЛЯРСТВА

  • 1.5. АНАЛІЗ І СТАН РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ

  • Розділ 2. РИНОК І РЕСУРСИ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

  • 2.2. ПОТЕНЦІАЛ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКУ ЛЕГКОЇ І ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРИКОТАЖНОЇ, ШКІРЯНОЇ І ХУТРЯНОЇ ГАЛУЗІ

  • 2.3. РИНОК І РЕСУРСИ ТОВАРІВ ЛІСОВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСУ, ПОЛІГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

  • 2.3.3. Виробництво поліграфічної продукції

  • 2.4. РИНОК І РЕСУРСИ БУДІВЕЛЬНИХ ТОВАРІВ, ФАРФОРОВО-ФАЯНСОВИХ ВИРОБІВ І ВИРОБІВ З ПЛАСТМАС

  • 2.4.2. Виробництво фарфорово-фаянсових виробів

  • 2.4.3. Вироби з пластмас

  • 2.5. ПОТЕНЦІАЛ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКУ ТОВАРІВ ДЛЯ БЛАГОУСТРОЮ ЖИТЛА І ТОВАРІВ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи