Розділ «1.7. Санітарно-гігієнічна експертиза»

- наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- комітет з питань гігієнічного регламенту МОЗ України, інші установи.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Державну санітарно-епідеміологічну службу представляють установи і заклади цього напряму. Очолює службу Міністерство охорони здоров'я України, йому підпорядковуються Головне санітарно-епідеміологічне управління, а також частини і підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Служби безпеки України.

Головному санітарно-епідеміологічному (надалі санепід) управлінню підпорядковані Український центр державного санепіднагляду, інститути гігієни харчування. У відомстві головного управління знаходяться обласні санепідстанції, яким підпорядковані районні станції адміністративних територій і міські санепідстанції.

Керівництво роботою СЕС на транспорті здійснює головний державний санітарний лікар відповідного виду транспорту. Державні санітарно-епідеміологічні служби Міністерства оборони, внутрішніх справ України, Служби безпеки України очолює головний державний санітарний лікар відповідного міністерства, відомства.

У митницях призначення і пунктах пропуску контроль за оформленням вантажів і відповідністю товарів вимогам санітарних норм здійснюється органами санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

Основними напрямами діяльності, яку здійснюють державні санітарно-епідеміологічні служби, є:

- проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- визначення заходів з профілактики захворювань і дотримання безпеки населення і захисту від шкідливого впливу довкілля;

- забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення і запобігання розповсюдженню особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб тощо;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

1.7.3. Класифікація санітарно-гігієнічної експертизи

1.7.4. Порядок проведення санітарно-епідеміологічних експертиз

Санітарно-гігієнічна експертиза, як і товарна експертиза, складається з трьох етапів: підготовчого, основного і заключного.

Може проводитися планова, позапланова експертиза і експертиза вітчизняних та імпортних товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.

Планова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за якістю харчової продукції за органолептичними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками спеціалістами санітарно-епідеміологічних станцій за завданням вищих інстанцій або, як виняток, за проханням контролюючих організацій. Вона здійснюється у процесі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду за календарним графіком роботи лікаря з гігієни харчування і лабораторії CEC на підприємствах агропромислового комплексу, а також на підприємствах громадського харчування і торгівлі. З цією метою на цих об'єктах спеціально відбираються зразки продукції для їх лабораторного аналізу.

Основним завданням планової гігієнічної експертизи є контроль за дотриманням санітарних норм та правил під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації харчових продуктів (особливо швидкопсувних) і готової їжі; за використанням нових матеріалів для виробів, тари, упаковки та обладнання, яке щільно прилягає до харчових продуктів; за дотриманням норм в їжі залишкової кількості пестицидів, солей важких металів, антибіотиків, шкідливих домішок, харчових добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів) тощо.

Планова експертиза передбачає також контроль за випуском нових видів харчових продуктів як з традиційної, так і з нетрадиційної сировини.

Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється з метою контролю за харчовими продуктами, якість яких з гігієнічної точки зору викликає сумнів або видається небезпечною, проводиться працівниками CEC з власної ініціативи, а також за санітарно-епідеміологічними показниками або за зверненням різних відомств та організацій.