Розділ «ІНЖЕНЕРНІ ЗАГОРОДЖЕННЯ»

Подолання мінно-вибухових загороджень здійснюється такими способами: обхід (об'їзд) загороджень (окремих мін); пророблення проходів; на ризик.

Проходом у загородженнях називається ділянка місцевості або водного простору (акваторії), яка очищена від загороджень або спеціально залишена вільною від них для пропуску військ через загородження, позначена відповідними знаками й на якій організовано комендантську службу.

До проходів у інженерних загородженнях висуваються такі вимоги:

– мінімальна ширина проходу в мінних полях перед переднім краєм оборони противника має бути 6...8 м, у глибині оборони - не менше 4 м, для других ешелонів - 10...12 м, у загородженнях на водних перешкодах і морському узбережжі - не менше 40 м;

– проходи мають бути прихованими та несподіваними для противника;

– межі проходів повинні позначатись стандартними позначками, які добре видно вдень і вночі, розширені проходи огороджуються;

– кожному проходу надається свій номер, що вказується на позначках, якими позначені його межі; проходи позначають тими ж номерами, що і шлях, який підходить до них;

– осі проходів, які пророблені в своїх МП, повинні співпадати з осями проходів, що пророблені в МП противника.

Залежно від умов обстановки, існуючих засобів розмінування, характеристик мінних полів, особливостей місцевості, проходи в МП можуть проробляться такими способами: вибуховим; механічним; вручну; комбінованим.

Вибуховий спосіб - це знищення або викидання за межі проходу мін (вибухових пристроїв) контактними (накладними) зарядами або неконтактними зарядами розмінування УЗП-77 з установки розмінування УР-77, зарядом розмінування УЗП-83 з установки розмінування УР-83П, зарядом розмінування ЗРП-2, ДКР-4.

У разі механічного способу міни (вибухові пристрої) видаляються за межі проходу, приводяться в дію, або знищуються за допомогою мінних тралів.

– планування й організація виконання завдань з пошуку й знищення вибухонебезпечних предметів.

облік і звітність за завданням розмінування.

Під час вибору районів розташування військ використовуються дані про загородження, які отримуються повітряною та іншими розвідками. До виходу військ у райони розташування вони перевіряються на наявність мін і вибухонебезпечних предметів. Для цього до складу рекогносцирувальних груп включаються підрозділи інженерних військ із засобами розвідки загороджень.

Перевірка на наявність мін (вибухових пристроїв) і розмінування районів розташування проводиться інженерно-саперними підрозділами із застосуванням підрозділів родів військ, підрозділи можуть посилюватися танками з мінними тралами, а в окремих випадках можуть застосуватися собаки мінно-пошукової служби.

Розмінуванню підлягає місце розміщення підрозділів і пунктів управління, шляхи підходу до них і дороги, які до них прилягають.

У районах розташування, в першу чергу, перевірці підлягають: основні дороги та їх об'їзди, райони розгортання пунктів управління, позиційні райони ракетних і зенітно-ракетних частин, в подальшому - решта доріг та окремих ділянок місцевості вздовж доріг, які призначені безпосередньо для розташування підрозділів.

Під час перевірки місцевості на наявність мін (вибухових пристроїв) можуть застосуватися танки, що споряджені мінними тралами, ИРМ, дорожні та індивідуальні міношукачі, щупи, КР-И (КР-О), КР-Е, оптичні засоби розвідки.

Під час перевірки місцевості з боків сторін дороги на наявність мін уручну, кожному відділенню призначається ділянка довжиною та шириною 200 м. Відділення діє двома обслугами з трьох чоловік кожна. Одна обслуга перевіряє місцевість по один бік дороги, інша - по другий. Обслуги рухаються зигзагами, з відстанню між сусідніми точками повороту 40-50 м, здійснюючи перевірку підозрілих місць. Кожен номер перевіряє смугу шириною 2-2,5 м.

Для суцільного розмінування взводу призначається ділянка місцевості розміром (450...540) × (300...360) м, відділенню - розміром (300...360) × (150... 180) м. Ділянка відділення розбивається на смуги розміром 50...60 м по фронту та 150... 180 м у глибину.