Розділ «ВСТУП»

– влаштовуються укриття для спеціальної техніки й автомобілів, сховища для боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та іншого майна;

– додатково встановлюються інженерні загородження перед переднім краєм і в глибині оборони;

– виконуються необхідні роботи щодо підготовки шляхів висування до вогневих рубежів і позицій в межах опорного пункту.

Надалі продовжується удосконалення та розвиток усього опорного пункту, нарощується система траншей і ходів сполучення, сховищ для техніки, за наявності часу створюються фальшиві позиції та споруди.

За умов відсутності зіткнення з противником, інженерне обладнання опорного пункту здійснюється так само, за винятком - максимально використовується застосування засобів механізації. У подальшому всі фортифікаційні споруди дообладнуються особовим складом підрозділу вручну.

Маскування підготовлених окопів та інших фортифікаційних споруджень здійснюється як підручними матеріалами (дерн, сніг, гілля), так і табельними засобами маскування.

Лісоматеріал, що отриманий від розчищення секторів спостереження і обстрілу, використовується для влаштування захисних споруд для особового складу. Також можливе його застосування під час устаткування засік і лісових завалів.

Мінно-вибуховими загородженнями, в першу чергу перекриваються шляхи відходу та проміжки між позиціями. Природні перешкоди підсилюються. Струмки і броди мінуються із застосуванням протитанкових і протипіхотних мін, а яри додатково обладнуються під протитанкові рови, дорожні споруди готуються до підривання. На схилах влаштовуються ескарпи та контрескарпи, які по можливості, посилюються сітками малопомітної перешкоди (МЗП) і прикриваються мінно- вибуховими загородженнями.

Водорозбірний пункт в опорному пункті механізованого (танкового) підрозділу влаштовується за рахунок централізованого водопостачання з батальйонного або бригадного пункту водопостачання. Таким чином забезпечується добова потреба у воді з розрахунку 8-10 л на одного солдата і до 100 л на кожну машину. В окремих випадках, за наявності відкритих джерел води, можливе влаштування водорозбірного пункту на джерелі.

Шляхи маневру бойової техніки в ротному опорному пункті готуються і позначаються з метою забезпечення їх маневру в ході бою. Вони можуть улаштовуватись із застосуванням танків, що оснащені навісним бульдозерним обладнанням ТБС-86, або мають вбудоване бульдозерне обладнання (ВБО).

Для розташування підрозділів спеціальних військ обираються райони з пересіченим рельєфом місцевості, природними масками й укриттями, джерелами води і достатньо розвинутою мережею доріг.

На відкритій та рівнинній місцевості вони розташовуються, як правило, віддалено від чітко визначених орієнтирів. У горах райони розташування призначаються на місцевості, на якій немає обвалів, снігових лавин і повеней. У лісі підрозділи спеціальних військ розташовуються вздовж доріг і просік.

Вибір (уточнення) основних і запасних районів розташування підрозділів може здійснюватись рекогніційною групою, або визначатись під час ведення розвідки. Завданням рекогніційної групи є визначення заходів щодо інженерного обладнання районів розташування і вибору зручних підходів до них і виходу з них.

До виходу в райони розташування, особливо на місцевості, яка була раніше займана противником, вони перевіряються на наявність мін і вибуховонебезпечних предметів. Заміновані ділянки огороджуються і позначаються, а за потребою розміновуються інженерними підрозділами.

Район розташування займається зазвичай з використанням умов обмеженої видимості дотримуванням вимог маскування, без зупинок на підходах до району.

Основу інженерного обладнання районів розташування підрозділу спеціальних військ складають найпростіші польові фортифікаційні споруди. Найбільш доступними з них є укриття для штатних засобів озброєння, для спеціальних і транспортних машин, запасів матеріальних засобів і боєприпасів, відкриті та перекриті щілини. На пунктах управління і в місцях відпочинку особового складу можуть улаштовуватись бліндажі та укриття, в тому числі з широким застосуванням захисних споруд промислового виготовлення. Роботи щодо устаткування фортифікаційних споруд є найбільш масовими та трудомісткими. До їх виконання може залучатись майже 70 % особового складу та існуючі засоби механізації робіт. Успіх влаштування фортифікаційних споруд багато в чому залежить від міри підготовленості особового складу, який повинен вміти здійснювати влаштування і маскування готових споруд за будь-яких умов, а також від рівня військово-інженерної культури офіцерів загальновійськових підрозділів і підрозділів спеціальних військ. Вони повинні досконало знати типи та захисні властивості польових фортифікаційних споруд, вміти грамотно розташовувати їх на місцевості, з максимальним урахуванням захисних властивостей місцевості, чітко організовувати їх улаштування в стислі терміни.

Характер місцевості, як свідчить досвід навчань, значною мірою впливає на успіх виконання завдань з фортифікаційного обладнання. Тому під час розташування споруд на місцевості необхідно ретельно враховувати й максимально використовувати її захисні та маскуючі властивості. Так, на рівнинній місцевості значно збільшуються обсяги та ускладнюються умови виконання фортифікаційних робіт і виконання маскувальних заходів. Це обумовлено тим, що така місцевість не має природних сховищ і масок, а також є легко досяжною для танків та іншої техніки противника. Навпаки, в лісистій місцевості кращі умови для розміщення і маскування підрозділів, але підвищується складність обладнання шляхів руху в районах розташування, дуже високою є пожежна небезпека.

Таким чином, в сучасних умовах фортифікаційне обладнання районів розташування підрозділів спеціальних військ, позицій, що захоплені бойовими засобами, являє собою суттєвий фактор підвищення їхньої боєздатності, збереження бойової техніки і особового складу. Організовуючи фортифікаційне обладнання, командири підрозділів повинні передбачати їхню постійну готовність до виконання бойових завдань і безперервне нарощування ступеня захисту особового складу і спеціальної техніки підрозділів від сучасних засобів ураження, а також дотримання мір маскування.

Таблиця 2

Нормативи на обладнання фортифікаційних споруд з урахуванням пори року та місцевих умов