Розділ «Тема 13 ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ»

Страховики (цеденти, перестрахувальники) зобов'язані в установленому порядку та в межах встановленої звітності повідомляти уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та подавати пояснення щодо звітних даних про укладені договори перестрахування. Враховуючи необхідність забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальником при укладанні договорів перестрахування, законодавством України передбачено зобов'язання перестраховика здійснити за заявою страховика (цедента, перестрахувальника) сплату частки страхових сум та страхових відшкодуваиь, передбачених цими договорами, безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (цедента, перестрахувальника).

З розвитком та становленням страхового ринку України розвивається і ринок перестрахування.

Як відомо, у 2004 р. відбулися значні зміни в законодавчому регулюванні ринку перестрахування України — були введені жорсткі умови щодо перестрахування в іноземних компаніях, які не мають рейтингу провідних світових рейтингових агенцій. Це призвело до зниження обсягів перестрахування у нерезидентів майже до 10 % (1908 млн грн) за 2006 р. Українські страхові компанії стали більш активно працювати на внутрішньому рипку перестрахування, тому у 2006 р. 9767 млн грн було перестраховано у перестраховиків-резидентів, що склало більше 50 % усіх отриманих страховиками премій (19 431 млн грн).

У структурі страхових виплат частка як майнових видів страхування, так і страхування фінансових ризиків дещо менша, ніж у преміях, на 5 % та 3 % відповідно, це свідчить про те, що рівень виплат за цими видами страхування менший, ніж середньоринковий. Найвищий рівень виплат мають види страхування, які пов'язані зі страхуванням фізичних осіб, такі як: обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦВВНТЗ) та види добровільного особистого страхування. У 2006 р. у структурі страхових премій ці види страхування мали 5 % та 4 % валових премій, у той же час у структурі страхових виплат вони мали 13 % та 7 %, тобто рівень збитковості для страхових компаній за цими видами страхування перевищує середні показники більш ніж у 2 рази.

Структура перестрахування у 2006 р. зазнала майже тих самих змін, що й структура страхових премій, — також збільшилась частка добровільного майнового страхування за рахунок страхування фінансових ризиків (46 % та 45 % у 2005 р. і 34 % та 56 % у 2006 р. відповідно).

Також відносно активно перестраховуються ризики з добровільного страхування відповідальності (5%) та недержавного обов'язкового страхування (3%).

У структурі перестрахування у резидентів частка добровільного майнового страхування майже незмінна — 56 %, що й у структурі перестрахування, у той же час збільшення частки страхування фінансових ризиків до 37 % у структурі перестрахування у резидентів свідчить про те, що більша частина фінансових ризиків перестраховується саме в Україні.

Інша ситуація з перестрахуванням у нерезидентів: добровільне майнове страхування займас 60 % усього перестрахування у нерезидентів, практично не перестраховуються фінансові ризики (13 %), у той же час обсяги перестрахування у нерезидентів ризиків з недержавного обов'язкового страхування складають таку ж частку, що й фінансових ризиків, хоча обсяги перестрахування фінансових ризиків набагато більші, ніж з видів недержавного обов'язкового страхування. Така ситуація зумовлена тим, що види недержавного обов'язкового страхування пов'язані з великими ризиками, які українські страховики не можуть утримувати, це змушує їх перестраховувати такі ризики за кордоном.

Страховики України постійно співпрацюють у сфері перестрахування на вітчизняному ринку перестрахування, але практика свідчить, що в Україні ризики перестраховуються вдвічі менше, ніж за кордоном. За окремими договорами страхування ліміти відповідальності встановлюються нормами міжнародного права та одночасно набувають обов'язковості щодо перестрахування за кордоном. Протягом останніх років обсяги перестрахування постійно зростають, варто зазначити, що, передаючи приблизно 40 % відповідальності за договорами перестрахування, перестраховики, своєю чергою, сплачують 37 % страхових відшкодувань від усіх виплат.

Для України питання перестрахування ризиків у провідних перестрахови-ків світу є особливо актуальним та необхідним з таких причин:

— незначний розмір страхових резервів вітчизняного страхового ринку (за цими показниками страховий ринок України у 20 разів менший за страховий ринок Польщі);

— дія деяких договорів страхування поширюється на території інших держав, тому вітчизняні страховики вважають за доцільне їх перестрахування в таких країнах, з додатковим зобов'язанням перестраховика виступити в ролі аварійного комісара або сюрвеєра у разі, якщо страхові випадки трапилися на території цієї держави;

— згідно з вимогами норм міжнародного права, передбачена обов'язковість укладання договорів страхування суб'єктами підприємницької діяльності цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів ("Зелена картка"), авіаційних, морських та інших ризиків;

— невизнання українських полісів іноземними суб'єктами підприємницької діяльності та їх вимоги щодо перестрахування у визнаних перестра-ховиків.

Отже, перестрахування ризиків в іноземних перестраховиків — це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика, яка сприяє розширенню його страхової діяльності.

При передачі частини ризику в перестрахування між страховиком та перестраховиком підписується документ "ковернот", в якому зазначають, крім усіх умов перестрахування, суму відповідальності (страхову суму) та суму перестрахувального платежу.

13.3. Методи перестрахування

Перестрахування, як уже доведено, має на меті забезпечити страхування ризиків, що хочуть застрахувати страхувальники, але масштаби страхового відшкодування перевищують економічні можливості окремих страховиків і вони вимушені передавати частину ризиків (отже, і відповідні частини страхових премій) іншим страховикам. Це досить складний механізм керування страховими ризиками, перестрахування передбачає передачу ризиків від одного страховика до іншого за допомогою різних методів.

Передавання ризиків у перестрахуванні відбувається постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передачі найбільш небезпечних ризиків.

За методами передавання ризиків у перестрахування та за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяють на такі види (табл. 13.1):