Розділ «14.4. Фінансові результати страховика»

Прибуток страховика — фінансовий результат його діяльності за відповідний звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік). Визначається як різниця між доходами та витратами. Має, як правило, додатний характер, тобто виступає у формі прибутку, хоча іноді може мати від'ємний характер, тобто набувати форми збитків. Фінансовий результат є вартісною оцінкою підсумків господарювання страховика.

Найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий дохід. Він визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування, та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій.

Прибуток від страхової діяльності планується при розробці тарифів за всіма видами страхування (виняток складають окремі види обов'язкового страхування) як складова навантаження, що є невід'ємним елементом тарифної ставки. Страховик може отримувати прибуток не тільки за рахунок цієї складової, але і за рахунок зниження собівартості страхової послуги (скорочення видатків на ведення справи, зниження збитковості за окремими видами страхування тощо). Взагалі страховик не повинен намагатись отримати високий прибуток від страхових операцій, оскільки це порушує принцип еквівалентності його відносин із страхувальником. Застосування поняття прибутку в страхуванні є досить умовним, оскільки тут не створюється національний дохід, а відбувається тільки його перерозподіл. Для страховика прибутком вважається такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення доходів над витратами. Отже, прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг. Прибуток від страхової діяльності можна обчислити за формулою:

де ЗП - зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування; КЇІ— комісійні винагороди за перестрахування; ВИ — частки страхових виплат, сплачені перестрахувальниками; ІЩР — повернені суми із централізованих страхових резервних фондів; ПТР — повернені суми з технічних резервів, інших, ніж резерви незароблених премій; ВС — виплати страхових сум та страхових відшкодувань; ВЦР — відрахування в централізовані страхові резервні фонди; ВТР — відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій; ВВС — витрати на ведення страхової справи.

Найбільш важливим моментом у визначенні прибутку від страхової діяльності є визначення зароблених премій. Загальний підхід полягає у тому, що страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникає зобов'язання страховика здійснити страхову виплату. Тому не вся сума мобілізованих страхових премій може розглядатись як дохід страховика. Доти, доки строк дії договору страхування не минає, відповідальність страховика перед страхувальником не закінчується, а отримані страхові премії ще не можна вважати заробленими. Отже, в будь-який момент часу страхова премія складається з двох частин — тієї, що вже вважається заробленою, і тієї, яку на певний момент часу не можна вважати заробленою. Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування. У зв'язку з тим, що страхова компанія має не один, а десятки, сотні договорів страхування, які не збігаються в часі, тому визначати зароблену та незароблену страхові премії, виходячи зі строку дії договору страхування, є незручним і копітким процесом. На практиці для цієї мети страховики використовують спеціальні методи. Як правило, спочатку завжди обчислюється позароблена премія, яка формує резерв незароблених премій, а далі вже — зароблена, яка складає дохід страховика. Відповідно до Закону України "Про страхування", величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових премій з відповідних видів страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, й обчислюється у такому порядку: сума надходжень страхових премій у першому кварталі цього періоду множиться на */"ї сума надходжень страхових премій у другому кварталі множиться на 1/2; сума надходжень страхових премій в останньому кварталі множиться на 3/4; одержані добутки додаються і складають резерв незароблених премій на певну звітну дату, на основі якого розраховують зароблені премії, суму яких можна визначити за формулою:

де РНП (поч.) — резерв незаробленої премії на початок звітного періоду; СП — страхові премії, що надійшли у звітному періоді; ПП — страхові премії, передані псре-страховикам; РНП (кін.) — резерв незаробленої премії на кінець звітного періоду.

Ступінь реальності визначення фінансового результату від страхової діяльності залежить від того, наскільки точно обчислені суми резерву незаробленої премії. Тому у практиці страхових компаній особлива увага приділяється пошуку найпридатніших методів достатньо точного визначення фінансових результатів залежно від характеру діяльності страховика і видів діяльності.

Прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною балансового прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутком від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, а також прибутком від інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами та витратами.

Прибуток від діяльності зі страхування життя визначається сумою надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяг страхових зобов'язань, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика.

Прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає доходів від інвестування та розміщення коштів резервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їх на поповнення резервів із страхування життя відповідно до методики формування резервів із страхування життя, зазначеної у ст. 31 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), або на поповнення резервів з медичного страхування у випадках, передбачених чинним законодавством.

Прибуток страховика, який залишається після сплати податків, є чистим прибутком і власністю страховика. Порядок його використання підпорядковується спільним для всіх суб'єктів підприємницької діяльності принципам і регулюється чинним законодавством України та установчими документами страховика. Особливістю розподілу прибутку страховика є те, що, згідно із Законом України "Про страхування", за рахунок чистого прибутку (перш ніж він буде розподілений між власниками) страховик може створювати вільні резерви з метою зміцнення своєї платоспроможності.

При з'ясуванні суті фінансових результатів страховика варто розрізняти існуючі підходи щодо їх визначення з урахуванням чинного податкового законодавства та облікової політики підприємства.

Зазначимо, що чинне законодавство з оподаткування прибутку підприємств не передбачає визначення прибутку страховика від страхової діяльності для цілей оподаткування. Однак з метою контролю ефективності ведення страхової справи, формування спеціальних і вільних резервів, виплати дивідендів засновникам й акціонерам і для інших цілей визначення показника прибутку є необхідним.

Відповідно до облікової політики прибуток страховика формується за рахунок прибутку від операційної, іншої звичайної (фінансової, інвестиційної) та надзвичайної діяльності. З урахуванням цих складових формується чистий прибуток страховика.

На основі показника прибутку визначається рентабельність страхових операцій, яка є відносним показником кінцевого фінансово-господарського результату діяльності страховика. Показник рентабельності розраховується як відношення річної суми прибутку до річної суми платежів з будь-якого виду страхування або страхових операцій.