Розділ «Тема 11 СТРАХУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ»

3. С — CFR, CIF, СРТ, CIP. Покупець повинен здійснити поставку товару до перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару перевізником і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар. Покупець не бере на себе ризики, пов'язані з подіями, що мають місце після передачі товару перевізнику.

4.D — DAF, DES, DEQ, DDU, DDP. Покупець повинен передати товари перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики та витрати до прибуття товарів у країну призначення.

Розглянемо найпоширеніші у світовій практиці типи торговельних договорів.

Угода CIF походить від початкових букв англійських слів Cost, Insurance and Freight, що означають вартість, страхування і фрахт. Це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішуються основні питання купівлі-продажу, момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця, порядок розрахунків та інші питання. Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

За умовами угоди CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами угоди CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець хоче мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів щодо забезпечення додаткового страхування.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, варто застосовувати угоди СІР.

Угода CIP — Carriage and Insurance Paid To — фрахт/перевезення і страхування, оплачені до — означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб.

За умовами угоди СІР па продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами угоди СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям.

У випадку, якщо покупець хоче мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів щодо забезпечення додаткового страхування.

Угода СІР зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Угода СРТ — Carriage Paid То (...named place of destination) — фрахт/ перевезення оплачено до... (...назва місця призначення) — означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Угода СРТ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Угода CFR — Cost and Freight (...named port of destination) — вартість і фрахт (...назва порту призначення) — означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати й фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак ризик втрати або ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця.

За умовами угоди CFR на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Ця угода може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставляти товар через поручні судна, варто застосовувати угоду СРТ.

Угода DAF — Delivered at Frontier (...named place) — поставка do кордону (...назва місця поставки) — означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортпому засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення в угоді конкретного місця та пункту.

Однак якщо сторони хочуть покласти на продавця обов'язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі.

Угода DDP — Delivered Duty Paid (...named place of destination) — поставка зі сплатою мита (...назва місця призначення) — означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" на імпорт до країни призначення.

Угоду DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця. Проте якщо сторони хочуть виключити із зобов'язань продавця сплату деяких витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару (таких, як податок на додану вартість — ПДВ), це повинно бути чітко визначено у відповідному застереженні в договорі купівлі-продажу.