Розділ «Тема 11 СТРАХУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ»

Конвенція про коносамент (Гаазькі правила). Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила) 1924 р. встановлює єдині правила про коносамент. Ці правила визначають межі відповідальності перевізника. У 1968 р. були прийняті поправки до конвенції. У новій редакції конвенцію звичайно називають Правила Гаага-Вісбі.

У 1978 р. була прийнята Конвенція ООН про міжнародні морські перевезення товарів (Гамбурзькі правила). Багато фахівців вважають, що Гаазькі правила вже застаріли. Думки про те, які правила про коносамент потрібно використовувати зараз, розходяться. Вантажовідправники надають перевагу Гамбурзьким правилам, у той час як серед перевізників і морських страховиків Правила Гаага-Вісбі користуються більшою популярністю.

Існує ще ціла низка міжнародних багатосторонніх і двосторонніх угод із питань водних транспортних послуг:

1) Митна конвенція 1972 р. про міжнародні правила, що запобігають зіткненням на морі;

2) Міжнародна конвенція 1972 р. про контейнери.

У міжнародних перевезеннях у більшості випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажордержувачі. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержала відповідну ліцензію і мас право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами. Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які перетинають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування вантажів, які відповідають стандартним умовам інституту лондонських страховиків: "з відповідальністю за всі ризики" та "без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи". При страхуванні першого виду передбачається відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Ллє з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальника чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування, впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами, сповільнення в доставці вантажу та падіння цін тощо.

При страхуванні другого виду не відшкодовуються збитки внаслідок підмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення вантажу, його крадіжки або недоставлення. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

При укладанні договору страхування вантажів страхувальник подає заяву, яка містить такі дані, що впливають на розмір ставок страхових премій:

— вид вантажу (точна назва, тип пакування, кількість місць і вага);

— вид транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

— спосіб відправлення вантажу (в трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);

— маршрут (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);

— вартість вантажу;

— тип обсягу страхової відповідальності (умови страхування).

Страхові компанії не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Для виключення непорозумінь, що виникають унаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих же понять, Міжнародна торгова палата в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "IHKOTEPMC" — це зведення умов укладання контрактів сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при укладанні контракту. Вони містять декілька варіантів вирішення окремих типових питань, що викликають складнощі при тлумаченні та застосуванні договору, а саме:

— коли переходить право власності на товар;

— коли переходить ризик випадкової загибелі товару;

— хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;