Розділ «Лекція 16. Етносоціологія»

Робилися спроби об'єднати атомістичну і суб'єктивістську концепції націй, розробити єдиний синтезований підхід до вивчення цієї етнічної спільноти. Так, харківська дослідниця В. Арбеніна вважає, що на перших стадіях етногенезу переважаючими були об'єктивні, природні фактори. Проте, на сучасному етапі, високотехнічному і політично активному, самосвідомість етнічних спільностей різко зростає, тому у сучасному суспільстві домінуючим є суб'єктивний фактор. Така думка видається доволі слушною, оскільки самоусвідомлення етносу на перших стадіях етногенезу було вкрай нечітким, скоріше йшла мова про усвідомлення причетності до якоїсь території або до родинних зв'язків. Тому це був період виділення і розвитку природно-культурних чинників етногенезу, які сприяли виходу етносу на вищу стадію розвитку. Після того, як етап становлення етносу пройшов і він являв собою стабільну соціальну систему з чітко вираженими ознаками, у таких умовах уже й могла сформуватись національна свідомість, яка міцнішала з кожним століттям і навіть десятиліттям.

Тож у чому виявляється особливість нації? Враховуючи усі концепції, переглянуті вище, можна назвати основні ознаки, що відрізняють націю від етнічних формувань, що передували їй. По-перше, значно вищий рівень національної свідомості. Незважаючи на те, що соціальні зв'язки між представниками нації не є настільки близькими, як скажімо у племені, оскільки нація є уявною соціальною спільністю, разом з тим вона виявляється набагато зґуртованішою саме завдяки національній самосвідомості. По-друге, нація є більш економічно і політично активною, що пояснюється насамперед часом утворення націй, що збігається з початком промислового перевороту, а також невід'ємним прагненням утворити власну державу. По-третє, нація є носієм більш високого рівня культури, оскільки саме вона переймає історико-культурний досвід попередніх поколінь. Самобутність культури і мови тієї чи іншої нації сприяє процесу етнічної самоідентифікації її представників, розвитку у них національної свідомості.

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що етнічні спільності є одними із провідних соціальних суб'єктів суспільного життя, оскільки беруть активну участь у політичних, економічних і соціальних у вузькому розумінні процесах. Етнічні спільності пройшли складний шлях свого розвитку — етногенезу. Кожному періоду історії притаманні свої домінуючі етнічні спільноти, що вдосконалюючись переходять один в одного, змінюючи свою форму, що дає підстави стверджувати про неможливість зникнення етнічності як явища. Так, родова община дає початок племені, яке згодом утворює народність, котра у свою чергу формує націю, котра є домінуючою етнічною спільнотою на сучасному етапі суспільної історії. Розуміння закономірностей етногенезу дозволяє зрозуміти сутність етнічних спільностей, їх місце і роль у суспільному житті, дозволяє будувати ефективну національну політику.

16. 4. Етносоціальні процеси

Населення сучасного світу в етнічному, культурному, мовному, расовому й релігійному відношенні являє собою досить строкату картину. За різними підрахунками на Землі живе від 3 до 7 тис. народів. Під терміном "народ " при цьому розуміють поняття етнічної спільноти.

Для багатьох народів характерний розподіл на субетноси (відособлені частини народу). їхнє походження відбувається по різному: як результат територіального відокремлення; як наслідок незавершеності процесу асиміляції етносом якоїсь сторонньої групи; завдяки наявності особливого соціального статусу (наприклад, козаки); у силу релігійної й расової відособленості тощо [5, с. 59].

Метаетнічні спільноти (групи народів, що мають загальні риси культури й загальна самоназва) також розрізняються за генезисом. Одні з них — результат генетичної і мовно-культурної близькості (наприклад, східнослов'янські народи), інші — як наслідок тривалого культурного взаємовпливу в межах єдиної історико-етнографічної області (народи Прибалтики, Північного Кавказу), треті - підсумок релігійної й пов'язаної з нею культурної єдності (ісламські народи).

Етнічні утворення різного рангу (метаетноси, етноси й субетноси) у сукупності становлять складну ієрархічну систему, що відбивається в самосвідомості. Та сама людина може вважати себе й слов'янином (метаетнос), і українцем (етнос), і русином

(субетнос), хоча найчастіше найбільш сильно виражена свідомість належності до середньої етнічної ланки - етносу.

Пануючою тенденцією етнічного розвитку в сучасну епоху є етнічне об'єднання, що характеризується культурним і мовним зближенням етнічних розходжень.

Отже, етнічна структура світу постійно змінюється, що пов'язано з процесами розвитку і функціонування різних етносів, котрі прийнято називати етносоціальними процесами.

Етносоціальними процесами називаються зміни у складі й способі життя певного етносу, а також ті зміни, що відбуваються навколо нього (в соціальному середовищі, в стосунках з іншими етносами, всередині його структурних елементів), які зумовлюють суттєві зрушення в його бутті, розвитку, функціонуванні.

Етносоціальні процеси поділяються на два основних різновиди: етноеволюційні і етнотрансформаційні.

Етноеволюційні процеси зумовлені, насамперед, соціально-економічними і політико-культурними факторами. Ці процеси визначаються економіко-господарськими, історико-політичними, природно-географічними, геополітичними чинниками. Це можуть бути тимчасові міграції етносу або частини його на нові території, освоєння етносом нових земель, приєднання однією державою частини території іншої і переміщення туди частини свого населення. Характерним для цих процесів є те, що в ході подібних переміщень зміни торкаються переважно лише того етносу, що робить подібні міграції і, як правило, ці зміни не є надто відчутними і не змінюють внутрішньої суті цього етносу. Ці зміни можуть торкатися лише деяких елементів матеріальної і духовної культури, способу життя, побуту цього етносу. Щодо інших етносів, то подібні зміни їх торкаються лише опосередковано.

Значно глибше впливають на етноси етнотрансформаційні процеси. Вони зумовлені взаємодією різних етнічних спільностей або їхніх частин, що спричинює зміни в самосвідомості етносу або його частини, включення окремих груп його до складу інших етносів і навіть припинення існування одного етносу і появу на його місці нового. Прикладами таких процесів можуть бути утворення діаспор; створення і розпад державно-політичних формувань і пересування в межах нових кордонів різноетнічних груп населення; війни та міжнародні конфлікти, які завершуються приєднанням інших територій і зміною меж проживання різних етносів.

Будь-які етносоціальні процеси, як еволюційні так і трансформаційні, призводять до важливих змін в етнічних спільностях. Головними з них є етнічна консолідація і етнічна асиміляція. Етнічна консолідація пов'язана з об'єднанням в єдине ціле розрізнених груп одного і того ж етносу, кожна з яких хоча й зберігала до моменту консолідації основні риси етносу, проте між ними були істотні відмінності в обрядах та звичаях, для кожної з них був характерний свій мовний діалект тощо. Також етнічною консолідацією називають об'єднання кількох етносів в один. Умовами, що сприяють етнічній консолідації є:

• господарський розвиток регіонів певної країни;

• зростання соціально-економічних і політичних зв'язків між етнічними групами та етносами, що консолідуються;

• мовна політика держави, розвиток єдиної системи освіти;

• особливості національно-державного будівництва, в результаті чого кордони республік, областей, країв не збігаються з етнічними кордонами.