Розділ «Лекція 7. Соціальна структура суспільства»

• Що таке соціальна структура суспільства

• З яких елементів формується соціальна структура суспільства

• Якими є причини соціальної стратифікації

• Які існують види соціальної мобільності

7.1. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи

7.2. Соціальні статуси і ролі в соціальній структурі суспільства

Необхідним елементом соціальної структури, що закріплює соціальну ієрархію суспільства виступає соціальний статус.

Поняття "соціальний статус" вперше почало використовуватися у стародавньому Римі (власне термін "статус" походить з латинської мови і означає "становище") і його трактування було близьким до сучасного, тобто це поняття визначало положення людини в суспільстві.

Соціальний статус — це положення соціального суб'єкта в суспільстві, що передбачає для нього певні специфічні права і обов'язки, правила поведінки.

Таким чином, соціальний статус визначає становище індивіда або соціальної групи стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для даної соціальної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими, професійно-кваліфікаційними тощо).

Соціальний статус не є поняттям статичним, оскільки виступає як елемент співвідношення з іншими соціальними суб'єктами. Тобто позиція керівника виробничого підрозділу проявляється лише у співвідношенні його статусу з позиціями робітників даного підприємства або його директора. Отже як бачимо, конкретний статус охоплює визначену систему відносин і відноситься лише до неї. Наприклад, сферу виробничих (як у нашому прикладі) політичних, правових, майнових відносин. У будь-якому випадку, соціальний статус передбачає для соціального суб'єкта певні права й обов'язки, правила розпорядку або правила поведінки. Наприклад, пасажири мають право користуватися громадським транспортом, проте повинні оплатити проїзд у ньому, студенти мають право отримувати певні знання, але підлягають обов'язку щодо контролю їхніх знань, повинні дотримуватись дисципліни, соціальної ієрархії у відносинах з викладачем.

Суб'єктами соціальних статусів (тобто їх одержувачами та утримувачами) можуть бути окремий індивід або соціальна група, звідти статус буває індивідуальний (батько або матір конкретної дитини) або груповий (батьки взагалі).

Що ж є основою для виділення переважної частини соціальних статусів? Переважна частина сучасних соціологів, опираючись на концепцію Е. Дюркгейма, вважає причиною появи соціальних статусів суспільний поділ праці. Без нього утворення суспільства, а значить і соціальних позицій його членів було б вельми проблемним. З такою думкою почасти можна погодитись. Дійсно, пекареві крім виготовленого ним хліба потрібно задовольняти інші потреби, тому він змушений віддавати іншим соціальним суб'єктам продукт власної праці (хліб), приймаючи від них взамін матеріальні блага, які виготовили вони (одяг, взуття, житло, послуги лікаря, перукаря тощо). Це призводить до появи стійких соціальних зв'язків, суспільства, а разом із ними і соціальних статусів. Проте, слід зауважити, що частина статусів є набутими (наприклад, національність), окремі статуси формуються в сфері сімейних (статус батька і дитини), політичних (статус депутата) правових (статус громадянина) відносин, які лише опосередковано пов'язані (а то і зовсім не пов'язані) з суспільним поділом праці. Окремі ж статуси формуються на ґрунті психологічного ставлення населення до них і відрізняються між собою в різних суспільствах. Так, наприклад, на зорі ринкової економіки в Україні статус торгівельного підприємця сприймався громадянами негативно (спекулянт), тоді як на Заході такий статус був доволі престижним.

Поняття соціальний статус може розглядатись у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні статус означає місце особи у певній соціальній групі (сім'ї, студентському колективі тощо), у широкому розумінні означає позицію соціального суб'єкта у суспільстві.

Соціальні статуси поділяються на природжені, приписувані та набуті. До природжених статусів відносяться стать, раса, а також статус доньки чи сина по відношенню до своїх батьків. Набутими є статуси, котрі соціальний суб'єкт може отримувати в результаті входження їх до тієї чи іншої соціальної групи або спільності. Набутих статусів є незрівнянно більше у порівнянні з природженими. До них відносяться наприклад, статус одруженого, батька чи матері, робітника, студента тощо. Доволі цікавим уданому контексті видається статус національності, який окремі соціологи відносять до природжених, інші — до набутих. Це доволі дискусійне питання, адже з одного боку особа повинна від народження бути представником якоїсь національності. З іншого боку приналежність до тієї чи іншої нації чи етносу визначається не лише прямим успадкуванням національності своїх батьків, а насамперед, визначається психологічним, свідомим ставленням самої особи до цього статусу. Відомо, що поняття національності ототожнюється насамперед з мовою, менталітетом, культурою, певними соціальними цінностями, що є загальними для усіх представників даної етнічної спільноти. Вироблення власного психологічного ставлення до названих факторів можна формувати і протягом життя. Так, відомий російський філолог В. Даль визначив, що "людина до того народу належить, на мові якого вона думає". Буває важко визначити національність дитини від батьків, що є представниками різних національностей. Пріоритет тієї чи іншої національності формується у дитини в процесі її соціалізації. Чимало осіб, що вважають себе представниками саме цієї нації, є за походженням представниками інших. Таким чином, національність є статусом настільки гнучким, що його важко віднести однозначно до природжених чи до набутих. Швидше за все, це особливий статус.

Що стосується статусів приписуваних, то вони залежать від соціальних умов, у яких людина народжується та діє. Наприклад, приписуваними можуть бути статуси, які людина отримує завдяки приналежності її батьків до того чи іншого класу. Так, у сім'ї рабів автоматично народжувався раб, діти дворян відповідно від моменту свого народження відносились до дворян.

Крім основних видів статусів виділяють ще й змішані статуси, які є одночасно і набутими і приписуваними. Наприклад, звання олімпійського чемпіона, яке набув спортсмен за перемогу у спортивних змаганнях залишається з ним довічно.

Соціальний статус є поняттям родовим. Тобто статус студента або робітника має не одна особа, а мільйони одночасно. Тож соціальні статуси зумовлюють формування великих соціальних груп, сукупність яких становить соціальний склад населення.

За своїми функціональними особливостями статуси поділяються на політичні (громадянин, депутат), економічні (власник, підприємець, робітник, службовець), демографічні (чоловік, жінка, дитина), родинні (дружина, чоловік, донька, син), науково-освітні (вчений, професор, викладач, студент) та багато інших груп статусів.