Розділ 12. Територіальна організація продуктивних сил України

Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна, зокрема пшениці й кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику, м'яса і молока; важливого значення набули цукрова, олійна, овочево-консервна галузі промисловості. Район характеризується добре розвинутим транспортом, особливо високою є територіальна концентрація й інтенсивність залізничних перевезень.

2" Західний великий економічний район; Центрально-Поліський внутрішньореспубліканський економічний район (Житомирська, Київська, Чернігівська області), Карпатський внутрішньореспубліканський економічний район (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області), Подільський внутрішньореспубліканський економічний район (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області), Центрально-Український внутрішньореспубліканський економічний район (Кіровоградська, Черкаська області), Західно-Поліський внутрішньореспубліканський економічний район (Волинська, Рівненська області).

За розмірами території та кількістю населення Західний великий економічний район посідає перше місце серед аналогічних економічних районів України. Сприятливі й різноманітні природні умови та ресурси, вигідне географічне положення щодо розвинутих економічних районів і країн Центральної та Західної Європи, добре розвинутий і розгалужений транспорт, зокрема залізничний і автомобільний, сприяють багатогалузевому розвитку промисловості й сільського господарства.

Район спеціалізується на гірничо-видобувній, легкій і харчовій промисловості. Багатогалузеве сільськогосподарське значення має тваринницько-землеробський напрям - випуск молока і м'яса, виробництво зерна, зокрема озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, льону-довгунця, плодоовочевої продукції.

3. Південний великий економічний район: Причорноморський внутрішньореспубліканський економічний район (Кримська автономія, Миколаївська, Одеська, Херсонська області).

Район розташований на півдні країни і переважно займає територію рівнинної Причорноморської низовини. Лише невелика його північно-західна частина досягає південної частини Подільської височини. На крайньому півдні розташований Кримський півострів, рівнинний на півночі та в центрі й гірський на півдні. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське його положення - перетворенню району на велику оздоровницю. Район характерний схильністю до посух, недостатньою забезпеченістю водними ресурсами. Важливою галуззю є санаторно-курортне господарство. Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна (пшениці, кукурудзи, рису), соняшнику, овочів, фруктів, винограду, м'яса і молока. У районі розвинутий морський транспорт.

Наголосимо, що районування країни, запропоноване Ф. Заставним, важко переоцінити: воно було одним з перших у незалежній Україні й має величезне пізнавальне значення. Водночас йому притаманні, на наш погляд, певні недоліки. Наприклад, для використання у практиці таке районування дещо незручне через надмірну кількість (аж 9) внутрішньореспубліканських економічних районів. Окрім цього, важко визначити ядро національного комплексу - головний внутрішньо-республіканський район країни із системо-формувальними функціями (фактично ним мав би бути Центрально-поліський район, але, судячи з назви, така роль могла б належати Центрально-Українському районові).

Отже, вдосконалення районування України просто необхідне. З цим певною мірою погоджується й автор проаналізованої схеми районування. Зокрема, Ф. Заставний наголошує, що вдосконалення економічного районування має особливо важливе значення для України - держави, територія якої впродовж багатьох століть одночасно входила до складу різних країн. Таке вдосконалення буде сприяти, на його думку, формуванню єдиного національно-етнічного простору, без чого неможливо досягнути територіальної єдності, що є запорукою і політичної, й економічної самостійності держави.

До найвдаліших спроб соціально-економічного районування відносять схему, запропоновану О. Шаблієм (табл. 12.1).

Розробляючи районування" вчений взяв до уваги ознаки районів, дотримання котрих стало, по суті, принципами не лише цього районування, а й будь-якого районування взагалі:

1. Тісний соціально-економічний, демографічний і культурний взаємозв'язок території району з головним

Таблиця 12.1. Схема районування України за О. Шаблієм

ядром - її найбільшим за кількістю населення містом.

2. Формування у великому регіоні територіальної соціально-економічної системи, тобто такого просторового поєднання населення, соціальної, економічної й екологічної сфер, в якому на основі їх взаемозв'язаності, збалансованості та взаємодо-повнюваності створюються оптимальні умови для життєдіяльності суспільства.

3. Спеціалізація району в загальноукраїнському (загальнодержавному) поділі й інтеграції праці.

4. Можливість здійснювати в межах району територіальне регулювання та координацію соціальних, економічних і демографічних процесів на субукраїнському рівні.

На думку О. Шаблія (див. табл. 12.1), Центральний район повинен відігравати роль ядра в системі національної економіки. Господарський комплекс району становить інтегральне поєднання міжгалузевих територіальних комплексів: паливно-енергетичного, машинобудівного, хіміко-індустріального, агропромислового, лісопромислового, індустріально-будівельного, транспортного і рекреаційного. Промисловість - провідна галузь Центрального району. Спеціалізація промисловості: точне і транспортне машинобудування, легка та харчова промисловість. Спеціалізація сільського господарства: промислове птахівництво, виробництво м'яса і молока. У районі відбувається формування агропромислових комплексів, у тому числі Київського приміського. Найбільші міста: Київ - центр регіону, Житомир, Чернігів, Черкаси, Вінниця. Найгостріші проблеми розвитку: екологічні проблеми внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Західний район у системі національної економіки може розглядатися як плацдарм міжнародних взаємозв'язків України з європейськими країнами. Господарський комплекс району - це інтегральне поєднання міжгалузевих територіальних комплексів: паливно-енергетичного, машинобудівного, хіміко-індустріального, агропромислового, лісопромислового, індустріально-будівельного, рекреаційного і транспортного.

Провідна галузь - промисловість: машинобудування і металообробка, легка, лісова та хімічна промисловість. Спеціалізація сільського господарства: вирощування цукрових буряків, льону-довгунця, виробництво м'яса і молока.

Найбільші міста: Львів - центр регіону, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Тернопіль, Хмельницький, Рівне, Луцьк.