РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ

Часто вважають, що критики аргументів достатньо для визнання неприйнятності тези. Насправді це не зовсім так. За допомогою такої процедури теза визнається лише необґрунтованою й у іншої людини залишається можливість підібрати більш вагомі аргументи на її користь.

Критика форми - це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором відсутності зв'язку між аргументами та тезою іншої людини.

Наявність такого зв'язку забезпечується дотриманням тих правил, що встановлені логікою для певних видів міркувань.

Критика тези є найбільш сильним видом критики, адже тільки в такому випадку теза визнається неприйнятною, які б ще аргументи не наводились на її підтримку. Інші види критики (критика аргументів та критика форми) тільки руйнують процес аргументації.

Розглянемо приклад:

"Чи варто обирати нових, невідомих політиків у парламент? Представники цього блоку вважають, що в цьому їх перевага. Але якщо так міркувати, то нам доведеться наступного року переобрати і цих: адже вони вже не будуть новими політиками. Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички! Обирайте тих, кого знаєте! Борітеся з дилетантизмом!".

У цій рекламній листівці наявна спроба критики тези ("У парламент варто обирати нових, невідомих політиків") шляхом "зведення до абсурду". З неї виведено наслідок ("Наступного року доведеться переобрати і цих політиків"), який не узгоджується з "загальноприйнятим" досвідом політичної діяльності ("Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички!").

Спробуйте самостійно оцінити рівень переконливості такої критики.

2.5.3. Види аргументів

Залежно від модусів публічного виступу розрізняють види аргументів в ораторській промові:

o аргументи до логосу;

o аргументи до етосу;

o аргументи до пафосу.

Аргументи до логосу - це твердження, які стосуються предмета промови, тези, яка захищається оратором.

Вони отримали назву argumentum ad rem ("до суті справи").

У логічній аргументації саме такі аргументи вважаються коректними, а всі інші розглядаються або як певні хитрощі, або навіть як помилки, здебільшого навмисні (софізми).

Аргументи до етосу й аргументи до пафосу - це твердження, які апелюють не до суті справи, а до учасників спілкування (як самого оратора, так і аудиторії).

їх основу складає ціла група аргументів, що отримали назву argumentum ad hominem ("до людини").

Найбільш поширеними серед аргументів до етосу є:

o аргумент до авторитету;