РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ

це не політична партія і не агентство з пропаганди.

Університет - спілка вчених"

(з промови Р. М. Хетчінса "Що таке університет?").

o Розгляд різних тлумачень певного поняття. Наприклад:

"Що таке утопія? В науковому значенні це - якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй "нема місця" в реальному світі. В літературному значенні це - образ прийдешнього життя людського громадянства, змальований на тлі якогось позитивного, а часом і негативного ідеалу. Цей образ не конче мусить бути "утопічним" в науковому значенні, навпаки, коли така літературна утопія талановита або геніальна, то в ній завжди є хоч зерно чогось тривкого, здатного до життя, чогось такого, що доповнює наукову теорію, дає їй нову барву або хоч новий відтінок. Белетристична утопія єсть або принаймні повинна бути тим "барвистим деревом життя", що помагає нам оцінити психологічну вартість "сірої теорії" для часів прийдешніх" (Л. Українка. "Утопія в белетристиці").

Друга група (де? коли? як?) - це топоси, пов'язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета.

До них належать: час, місце, засоби, походження, спосіб дії тощо. Досить ефективним топосом з цієї групи є топос "від цього до того". Наприклад:

"Я з полегшенням перейшов з нестійкого океану Передбачення і Теорії на міцну землю Результата і Факта" (У. Черчилль).

Третя група (чому? для чого?) - це топоси, пов'язані з причинами та наслідками існування предмета.

До них належать: цілі, наміри, причини, наслідки тощо. Досить ефективними в ораторських промовах є такі топоси з цієї групи:

o "Якщо це..., то...". Наприклад:

"Ніцше попереджав Європу: якщо ви добрі тому, що можете силою суспільних норм і культури бути добрими, то це дуже хитке підґрунтя - під цим підґрунтям виють фурії" (М. Мамардашвілі. "Відень на світанку XX століття").

o "Це не тому, що..., а тому...". Наприклад:

"Я вірю, що людина не тільки все подолає. Вона переможе. Вона безсмертна не тому, що серед живих істот тільки їй дане невичерпне слово, а тому, що їй дарована душа, здатна жертвувати, співчувати і терпіти" (У. Фолкнер).

o Розгляд альтернатив. При цьому останньою називають ту, яка викладається у промові. Наприклад:

"У нас є кілька альтернатив: а) продовжити теперішній курс приватної економіки з випадковими обмеженнями; б) звернутися до нічим не обмеженої економіки за принципом laisser faire; в) перейти до повного державного регулювання або г) встановити систематичне урядове регулювання приватної економіки".

В класичній риториці топіка виступала джерелом пошуку доведень, аргументів. На сьогоднішній день теорія аргументації виступає вже окремим напрямом наукових досліджень, що поєднує в собі здобутки логіки, риторики, еристики та інших дисциплін. Проте слід підкреслити взаємозв'язок топіки й аргументації. Традиційно топіка розглядалась як засіб, а аргументація - як результат використання цього засобу при розробці певної теми. З іншого боку, топіка застосовувалася не тільки для підготовки промов, загальною метою яких є переконання. Ті запитання, пошук відповіді на які призводить до винаходу матеріалу, можуть стати у пригоді й при створенні текстів, які більше спрямовані на інформування, а не на переконання. Для оратора ж пошук аргументів на підтримку своїх тез завжди складав невід'ємну частину його підготовки до промови.

2.5. Аргументація й критика

Аргументація (від лат. "argumentum" - "основа") - це обґрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії.

Найбільш розробленою проблематика аргументації постає в логіці. Звичайно, оратор повинен враховувати здобутки цієї дисципліни. З іншого боку, поняття логічної та риторичної аргументації відрізняються між собою. Логічна аргументація - це лише окремий випадок риторичної аргументації. Згадаємо, що в Арістотеля логос є тільки одним із модусів переконання, поряд з етосом та пафосом. Відповідно, до царини логіки належать лише ті засоби переконання, що апелюють до розуму. Якщо оратор зосереджується тільки на логосі, то він невиправдано позбавляє себе можливості використання інших способів впливу (в деяких випадках більш ефективних).