Як зазначалося вище, на сучасному етапі спостерігається зростання ролі релігійного чинника у міжнародних відносинах. Це пов'язано з підвищенням значення культурних факторів у формуванні світової політики через виникнення повного ідеологічного вакууму після кризи комунізму. Якщо за часів "холодної війни" світ був розподілений на ідеологічні групи, то у постбіполярну добу розв'язання проблеми ідентифікації відбувається з урахуванням інших важливих цінностей: історичного минулого, релігії, мови, належності до певної культурної групи, нації, цивілізації.
Релігійні доктрини, які панують у нашу епоху, є важливим чинником, що обумовлює як специфіку політичного процесу окремої держави, так і тенденції міжнародного життя. Останнє дає дослідникам підстави стверджувати, що відбувається процес модернізації релігії, і в XXI столітті вона продовжуватиме визначати характер міжнародних відносин.
Релігійний фактор у міжнародних відносинах як об'єкт наукового аналізу є явищем багатогранним та складним у своєму розумінні, тому вимагає потребує особливої уваги до вибору вірного підходу до його дослідження.
Серед основних підходів до вивчення релігійного фактора у міжнародних відносинах можна назвати такі:
• системний;
• історичний;
• комунікативний;
• психологічний;
• цивілізаційний;
Системний підхід до вивчення релігійного чинника у міжнародних відносинах дає можливість розглянути релігійний процес як цілісну систему, враховуючи його внутрішні та зовнішні зв'язки, визначити його структурні елементи.
Релігія як складне соціальне явище має структурний та ієрархічний характер. Кожній релігії притаманна структурна різноманітність, яка являє собою в той же час певну систему. Тому для дослідження впливу релігії на міжнародні відносини застосовується системний підхід та його базовий метод – системно- структурний.
З погляду системного підходу релігію можна розглядати як певну цілісну систему, що складається з видових підсистем – релігій, релігійних течій, релігійних напрямків, сект, кожен з цих елементів посідає своє місце в ієрархічній структурі.
В основі поділу релігії на підсистеми є відмінності в сутності релігійних вірувань. Вітчизняні науковці О.О. Любіцева, К.В. Мезенцев виокремлюють декілька критеріїв класифікації релігії:
За картографічними та статистичними критеріями (чисельність віруючих та їх кількість в загальній чисельності населення певної країни та ареал поширення).
За просторово-часовим принципом розрізняють світові, регіональні, локальні релігії:
• світові мають космополітичний та глобальний характер (буддизм, християнство, іслам);
• регіональні об'єднують в собі декілька етносів (індуїзм, даосизм, конфуціанство);
• локальні зливаються з етносом, в якому вони виникли, несуть в собі притаманні йому особливості. Для даного типу релігій притаманний мозаїчний характер поширення (вішнуїзм, джайнізм, сікхізм).
• місцеві, що сформувалися в певному етносі, стали частиною його культури, мають незначну територію поширення, утворюють здебільшого дискретні форми просторової організації (фетишизм, анімізм, культ предків, тотемізм, шаманізм, окремі місцеві вірування етносів та етнорелігійних груп.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЛІ РЕЛІГІЙНОГО ЧИННИКА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ І СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
