За етносоціальним принципом виділяють:
• уніфіковані, які мають надетнічний характер (буддизм, християнство);
• автохтонні, що стали частиною культури певного етносу (індуїзм).
За статусом в країні виділять:
• релігії, які мають статус державної (іслам в країнах Перської затоки);
• релігії, які не мають юридичного закріплення в державі (даосизм в Китаї);
• релігії, які сповідують національні меншини (іслам в Україні).
За правовим статусом розрізняють:
• релігії, які підтримуються державою (християнство, індуїзм, іслам);
• релігії, які не підтримуються державою і переслідуються (бехати в Ірані);
• релігії, ставлення до яких в державі є нейтральним.
За часом виникнення виділяють:
• історичні (християнство, буд дизм, іслам);
• "нові", що виникли впродовж (нехристиянські релігії та ін.).
За рівнем організації виділяють:
• жорстко централізовані (християнство);
• нежорстко централізовані (іслам);
• самовпорядковані (іслам);
• децентралізовані.
Одним із основних підходів до вивчення релігійного фактора в міжнародних відносинах є соціологічний. Релігія являє собою соціальний феномен, тобто спільноту людей, поєднаних вірою. Соціологічний метод аналізує вплив релігійної поведінки і релігійних організацій на соціальну групу, на життя в суспільстві.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЛІ РЕЛІГІЙНОГО ЧИННИКА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ І СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
