Можливі тенденції релігійних змін
На початку XXI століття дослідники демонструють набагато більше оптимізму щодо майбутнього релігії, ніж 100 років тому. "Слід чекати, – пише німецький релігієзнавець Д. Гольдшмідт, – що релігія існувала й буде існувати в усіх суспільствах в усі часи... Люди потребують Бога, щоби реалізувати свій життєвий шлях. Бог ніколи не помре. Людина не дасть йому померти". Німецький дослідник Царнт більш категорично підсумовує проблему: "У XXI столітті або людини не буде взагалі, або вона віритиме в Бога"[1].
На думку українського дослідника В. Єленського релігія буде здобувати дедалі більшої ваги у світовій політиці. Вчений пов'язує цей процес з явищами деідеологізації та глобалізації: релігія повертає собі те місце, з якого її витиснули "великі ідеології", що хотіли змусити традиційні релігії сакралізувати їх (різні форми націоналізму), або прагнули взагалі їх замінити собою (нацизм, комунізм). Це місце намагалися, але не змогли посісти ані психоаналіз, ані екологічний рух, який претендував на статус секулярної релігії нового століття. На початку XXI століття в політичному дискурсі США та Росії релігія набула форми національного месіанізму. Не тільки в більшості мусульманських держав, де релігія займає основне місце у всіх сферах життєдіяльності, а й навіть у Західній Європі релігія опинилася в центрі бурхливих дискусій щодо цінностей та ідентичності. Традиційно стримані в справах релігії лідери Європейського Союзу все частіше у свої заявах торкаються питань, пов'язаних з релігією.
Звертаючись до Екуменічного конгресу Церков Німечинни в травні 2010 році, канцлер Ангела Меркель заявила, що саме християнство сформувало Німеччину як націю; екс-президент Франції Ніколя Саркозі заявив, що шкільний учитель ніколи не замінить пастора, коли дитині потібно пояснити різницю між добром та злом. Проте найбільш несподіваною для світової громадської думки стала заява прем'єр-міністра Великобританії в 1997-2007 pp., Тоні Блера, про виняткове значення релігії та міжрелігійного порозуміння для глобального розвитку[2].
Отже, на даному етапі розвитку міжнародних відносин чи не головним дискусійним питанням стає роль, котру відіграватиме релігія в майбутньому: посилиться вона чи зменшиться? Однією з головних тенденцій майбутньої релігійної картини світу буде, вочевидь, велика множинність релігійних систем.
Розглянемо докладніше деякі можливі тенденції розвитку релігії на початку XXI століття. Помітним може стати процес своєрідного релігійного синтезу, звернення дедалі більшого числа осіб, вихованих на християнській традиції, до східних релігій, і навпаки. Власне, помітні паростки цієї тенденції спостерігаються вже з останньої третини XX століття, коли соціологи почали говорити про справжню "орієнталізацію" Заходу, а захоплення східними релігійними вченнями набуло масового поширення серед молоді. Водночас християнство почало завойовувати прихильників у середовищі учнівської та студентської молоді країн Сходу. Вже в середині 60-х pp. XX ст. в Японії склалася досить цікава ситуація: в той час, коли питома вага християн офіційно становила лише 0,7% населення країни, майже половина опитаних віруючих студентів і дві третини віруючих студенток заявили, що вважають себе християнами. Згідно з результатами досліджень сінгапурських соціологів у 1990-х pp., найбільш освічена, мобільна й забезпечена частина сінгапурського суспільства, яка прагне високих життєвих стандартів, полишає даосизм і традиційний китайський спосіб життя і приймає християнство. Такі зміни в масштабі планети можуть посилюватися, відбуваючись на фоні більш масштабних процесів раціоналізації "містичного" Сходу і прагнення до оздоровлення Заходу східною духовністю. Вже зараз релігійні практики й поняття Сходу впевнено входять у західний культурний і духовний обіг. Можна припустити, що спроби західно-східного релігійного синтезу не слабшатимуть і в пострадянських країнах, де багаторічна відсепарованість від традиції і, як наслідок, поверхове знайомство з нею продукуватимуть і надалі спроби еклектичного "доповнення" християнства елементами східних учень та філософських систем.
Очевидно, не стане меншою і виразна зацікавленість європейських інтелектуалів та середнього класу ісламом. Хоча масштаби цього інтересу не слід перебільшувати, кількість мусульман у країнах Європи й Північної Америки внаслідок міграційних процесів, ймовірно, надалі буде збільшуватися. В середині 1990-х pp. в Європі налічувалося вже близько 20 млн. мусульман, у США – 5 млн., і їхня чисельність продовжує зростати.
Останніми десятиліттями на Заході стрімко зростає також зацікавленість буддизмом. Інтелектуали, котрі спочатку вбачали в ньому об'єкт наукового дослідження, приймають буддизм як джерело духовного вдосконалення. Японський дослідник буддизму М. Хаяші вважає, що вчення Будди буде полишати дотепер традиційний для нього ареал поширення, приваблюючи західних неофітів більше, ніж буддійських монахів. Поширеність інтересу до "колеса перетворень" на Заході М. Хаяші вважає важливим симптомом майбутніх тенденцій релігійної картини світу. Слід, однак, зазначити, що буддизм демонструє волю до оновлення і в традиційному для себе регіоні. Однією з тенденцій, яка дає змогу говорити про динамічність цього процесу, є мирянський рух, учасники якого наполягають на своїй рівності з монахами в служінні Будді.
Окрему проблему майбутньої релігії становить так звана мінорізація християнства, тобто зменшення частки християн у складі населення планети, чисельність якого зростає. Хоча в середині 1990-х pp., за деякими підрахунками, у світі налічувалося 1624 млн. християн (для порівняння – 860 млн. мусульман, 656 млн. індуїстів, 310 млн. буддистів), чисельність населення світу зростає здебільшого за рахунок народів, які традиційно сповідують не християнство, а інші релігії. Тобто вже в першому столітті третього тисячоліття християнство, яке впродовж двох попередніх тисячоліть динамічно, часом навіть агресивно поширювалося всім світом, може перетворитися на об'єкт активності інших релігій. За цих умов християнство змушене буде не лише шукати адекватних часових форм діалогу з нехристиянськими релігіями, а й уважніше вдивлятися в них, глибше вивчати й вимогливіше ставитися.
Проблема міжхристиянського порозуміння
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРСПЕКТИВИ ГЛОБАЛЬНОГО РЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
