МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Релігійний фактор у міжнародних відносинах

Для належного функціонування внутрішнього ринку Європейський Союз намагається уніфікувати економічні правові приписи. Водночас ЄС робить усе можливе для гармонізації, збереження норм, що регулюють відносини між державою та церквою в державах-членах ЄС. Норми права, які регулюють питання церковного податку чи фінансування, належать до виключної компетенції відповідної держави. Європейське співтовариство намагається зберегти культурне розмаїття, в тому числі і традиції окремих країн стосовно церковного податку.

Система фінансування релігійних організацій у країнах-членах ЄС залежить від того, як врегульовані відносини між державою та церквою. В цьому питанні спостерігається розмаїття: від державної церкви до повного розриву між церквою та державою. Чимало різновидів мають місце і при фінансуванні церков: вони фінансуються безпосередньо державою, через систему церковного податку, систему церковних внесків, через доходи від належного церквам майна до самих пожертвувань і зборів чи добровільних внесків.

У світовій практиці існує кілька схем фінансової підтримки державою церковних інституцій, які сформувалися залежно від правових та історичних традицій (основні з них перераховані нижче).

• 1. Пряме фінансування державою релігійних організацій і державний контроль за використанням коштів. Така схема характерна для Ватикану, Греції, Бельгії, Люксембурга, Норвегії, Румунії, а також Чехії та Словаччини.

• 2. Збір спеціального "церковного податку", який витрачається згідно з побажаннями платників податку (Італія, Іспанія, Угорщина).

• 3. "Церковний податок" надходить у розпорядження керівництва певних релігійних течій і витрачається на його розсуд при мінімальному контролі з боку держави (ФРН, Австрія, Данія, Швеція, Швейцарія).

• 4. Конфесії не отримують фінансової допомоги від держави і існують за рахунок добровільних пожертвувань віруючих, продажу церковної атрибутики, відправ релігійних обрядів (Франція, Голландія, США, Україна, Польща). Така схема характерна передусім для країн, в яких церква відокремлена від держави.

У Бельгії та Греції зберігається пряма залежність церкви від державного фінансування. Релігійні громади Бельгії покривають свої фінансові потреби через поєднання державних платежів та пожертвувань. У Греції православна церква, яка з 1833 р. має статус державної, користується важливими фінансовими привілеями. Інші церкви формально володіють релігійною свободою. Православним священикам держава виплачує заробітну плату, а єпископи повністю утримуються за рахунок держбюджету. Решта релігійних громад утримують себе за рахунок пожертвувань і добровільних внесків.

В Англії англіканська церква, хоч і має статус державної, фінансовою підтримкою з боку держави не користується. Таке ж становище католицької церкви в Португалії. У Шотландії державною є пресвітеріанська церква, тим часом як в Уельсі з 1990 р. діє принцип відокремлення церкви від держави. Всі релігійні організації отримують, як доброчинні організації, пільги при оподаткуванні прибутків. В Англії на чолі англіканської церкви стоїть королева, а священнослужителі мають статус державних службовців.

У Португалії релігійні об'єднання та їхні навчальні заклади звільнені від податків. Громадяни, які належать до "корінних" конфесій, можуть виділяти 0,5% від суми свого податку на прибуток релігійним організаціям чи благодійним фондам, про що обов'язково щороку відзначають у податковій декларації. У свою чергу, релігійні організації отримують кошти від держави лише в тому випадку, якщо за попередній рік сумлінно прозвітували про використання отриманих засобів.

Система церковного податку існує також у Данії, де 88% громадян належать до євангелічно-лютеранської державної церкви (народна церква). Відповідно до цього формується підтримка церкви державними засобами. 3/5 від заробітної плати священиків, зарплата церковних службовців, церковних музикантів і велика частка матеріальної допомоги для церковних будівель виплачуються державою. Крім того, існує церковний податок, який встановлюється місцевою громадою, затверджується органами місцевого врядування і схвалюється церковним міністерством. Його розмір складає до 7% і стягується з тих, хто підлягає оподаткуванню, роботодавцем у рамках відрахування податку на заробітну плату.

Відносини між державою та церквою у Франції визначені Законом від 1905 р., який передбачає принцип відокремлення. Тільки у трьох східних департаментах Нідеррейн, Оберрейн та Мозел діють спеціальні норми. Від часів Наполеона церкви в цьому регіоні фінансуються державою із загального податкового кошика. На решті територій Франції домінуюча католицька церква фінансується самостійно. 75% від суми її доходів надходять зі зборів та пожертвувань, а 25% – з добровільних "культових внесків", орієнтовний обсяг яких складає близько 1% від прибутку. Однак оскільки власних надходжень загалом не вистачає на фінансування церковної діяльності, багато священиків змушені шукати додаткові заробітки, внаслідок чого, звісно, страждає покликання священика опікуватися спасінням душ. Церковні будівлі належать державі, які вона (частково недостатньо) утримує й надає безкоштовно у розпорядження церквам. Протестантські ж церкви фінансуються виключно з добровільних членських внесків і пожертв.

Всупереч нормі ст. 140 Основного Закону, якою передбачене право на самовизначення конфесій, уряд Німеччини здійснює приховане державне фінансування католицької та інших церков.

Австрія є однією з небагатьох країн, де церква фінансується за рахунок внесків прихожан. Ці внески не мають характеру публічно-правового податку й тому не контролюються державними органами.

Норвезька євангелічно-лютеранська церква, до якої належить переважна більшість населення, є державною церквою з королем як номінальним головою. Лютеранське віросповідання в країні закріплене конституційно, тому народна церква утримується за рахунок державної соціальної програми.

Жителі Ісландії майже без винятку належать до євангелічно- лютеранської народної церкви, яка фінансується за рахунок податку на культуру. Платники податків мають право обирати, спрямовувати свої податкові засоби на потреби народної церкви або університету Ісландії.

У Швейцарії за відносини між державою і церквою відповідають окремі кантони. Найважливішим джерелом фінансування для великих церков є місцевий церковний податок, який, як правило, встановлюється церковними громадами. Базу розрахунку визначає дохід або ж майно. Податок стягується церковними громадами або політичними громадами разом з державними чи комунальними податками.

Церкви країн Центрально-Східної Європи сильно страждали за тоталітарного режиму. Після краху комунізму церкви цих країн поступово повернулися до нормального ритму життя. їхній статус, у тому числі й матеріальний, захищений конституціями та іншими нормативно-правовими актами.

На прикладі Словацької Республіки докладніше розглянемо модель прямого державного фінансування церкви. Церква у словацькому суспільстві завжди активно впливала на всі сфери суспільного і політичного життя. Сильний вплив церкви мав місце в роки першої Чехословацької республіки. Позиції католицької церкви Словаччини не дали можливість першому президенту Чехословацької республіки Т. Масарику закріпити на конституційному рівні принцип відокремлення церкви від держави. В період 1939-1944 pp. саме релігійні лідери стали на чолі словацької державності – першої Словацької Республіки. В роки комунізму церква зазнала чималих утисків і знущань. Ситуація дещо покращилася після подій 1968 р., але не надовго.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація релігій

  • Функціональний вияв релігії в міжнародних відносинах

  • ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ВІРОВЧЕННЯ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ. РЕЛІГІЯ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

  • Роль Християнської Церкви в міжнародних відносинах у епоху Середньовіччя

  • Сила і привабливість християнства

  • Біблія як головне джерело християнського віровчення, її структура

  • Догматичні та культові особливості католицизму

  • Буддизм

  • Віровчення буддизму

  • Іслам

  • Віровчення ісламу

  • Основні принципи ісламу

  • Мусульманське право

  • Релігія Давньої України. Боги Праукраїни

  • ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЛІ РЕЛІГІЙНОГО ЧИННИКА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ І СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ

  • ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОГО КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РОЛЬ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

  • ФАКТОР МУСУЛЬМАНСТВА У МІЖДЕРЖАВНИХ ВЗАЄМИНАХ

  • МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ СВОБОДИ

  • Вимоги міжнародних актів до права на свободу віросповідання

  • Правоздатність релігійних організацій і віруючих за міжнародним правом

  • Міжнародно-правові механізми захисту релігійної свободи в Україні

  • МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ: ПРИНЦИПИ ТИПОЛОГІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНО- ПРАВОВІ ТА МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

  • МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  • ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИНАМІКА ЗМІН

  • Конституційно-правовий статус церкви в Польщі

  • Специфіка угорської моделі державно-конфесійних відносин

  • Взаємини держави і церкви в Чеській Республіці

  • Особливості державно-конфесійних відносин у Словаччині

  • АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНО- ЦЕРКОВНИХ І МІЖКОНФЕСІЙНИХ ВЗАЄМИН В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНІ ТА МІЖНАРОДНО- ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

  • Помісна Українська православна церква – потреба нації

  • ПЕРСПЕКТИВИ ГЛОБАЛЬНОГО РЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ

  • Проблема міжхристиянського порозуміння

  • Діалог релігій як форма толерантизації міжрелігійних відносин

  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

  • КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ