Розділ «Вивчення дохристиянських вірувань»

Будете же ви, книжници-попове, подобьници Павлу, великому учителю, учите же люди на добро і обращайте от льсти тої дьяволі к Вірі істиньній, служити Єдиному Богу, да і ви речете пред Богом пророчьским гласом: «Се аз і діти моя, єже ми дал Господь», аз родих ученьем.

Аще ли ни то, что имаши отвіщати, а слишиши: «Єму же буде дано много, много от него і істяжють». І паки рече: «Связавше ему руці і нозі, въверзіте ліниваго раба в тьмоу кромішнюю, скрившаго талант». Талант єсть ученьє. Того бо ради пьєте і ясте, і дари емлете у них. А аще ли поучити іх не хочете, і аще тако діюще есте, да не примішайтеся к ним, ни дружьби с ними держите, по еуагельскому слову, іже рече: «Аще імаєши око твоє лукаво, ісгіни є, аще ли руку, то отсіщи ю. Луче бо єсть, да єдин уд погибнеть, неже все тіло». Не можеть бо погибнути праведник про безаконьника. «Кое причастье світу к тьмі, коє ли причастьє Христосу с бісом?» Тако же і служащим Христосу, коє причастьє к служащим бісом і угодья бісом творящим?

Павел Коренеом рече: «Братіє, писах вам Посланья не примішатися вам к блудником і к лихоємьцемь, рекше: К резоимьцем, і к грабителем, і к корчемитом, і ідолослужителем, і к клеветником». Коє же суть ідолослужители? То суть ідолослужители, іже ставять тряпезу Рожяницям, коровай молять Вилам, і огневи под овином (клунею), і прочеє их проклятьство.

І паки рече: «Не должни есте от мира сего ізити, рекше умрети, нині писах вам, не примішайтеся, аще ти єсть брат так, ли блудник, ли різоимець, ли корчьмит, ли пьяниця, ли служитель кумиреск, с таковими ні ясти, ні пити». Ізверзіте таковаго, «таковії бо не наслідять Царства Божья», окамені бо сердце іх в неистовом пьянстві, і биша слуги кумиром. Яко же пишеть: «Сідоша бо людиє ясти і пити, не в Закон, но в упоі, і биша пьяни,і вьсташа іграть і сьблудиша со ближники своіми, і того дни погибе их 23000 за своє неистове пьянство.

Того ради не подобаєть хрьстьяном в пирех і на свадьбах бісовьских ігр іграти, аще ли то не Брак (Весілля) наричеться, нь ідолослужениє, іже єсть пляска, гудьба, пісни мирьския, сопіли, бубьни, і вся жертва ідольска, іже моляться огневи под овином, Вилам, Мокошьи, Симурьглу, Перуну, Волрсу, скотью богу, Хьрсу, Роду, Рожаницям і всім проклятим богом іх.

Се же оучениє нам написася на конець вік. Тім же мьняися стояти, да ся не падеть. Вьзлюбленії, бігайте жьртви ідольскоі і требокладенья, і всея служьби ідольския, да не в лжю будем рекли, крьщающеся: Отрицаємься сатани, і всіх діл єго, і всіх ангел єго, і всіх служеб єго, і всего студа єго. Тако же і обіщахомся Христови. Да аще ся обіщахом Христови слоужити, то чему не служим Єму, нь бісом служим і вся угодья ім творим на пагубу души своєї?

Не токмо же простотою зло творим, нь і смішаєм нікия чистия Молитви с проклятим молениемь ідольским, трьсвятия Богородиця с Рожаницами, іже ставять лише кутья, іни трапези законьнаго обіда, іже наріцається беззаконьная трапеза, мінимая Роду і Рожаницам в прогніваниє Богу. Сам бо Господь рече: «Не всяк вьнидеть в Царствиє, река Ми: Господи, Господи, нь творяй Волю Отця Моего». І Павел рече: «Видіх облак кровав простьрт надо всім миром. І вг, просих, глаголя: Господи, что єсть? І рече ми: Се єсть Молитва человічьска, смішено с безаконьем». Того ради рече Господь: «Не можеть раб один работати двома господинома: єдинаго вьзлюбить, а дрогаго вьзненавидить». Тако й ми, братіє, вьзненавидим дьявола, Христоса вьзлюбим, в Онь бо хрьстихомся, і Єго Хліб ями, і Єго Чашю пьєм, і оумираєм, і здрави биваєм о Немь, рекуще: Слава Тобі, Господи, о всім данім нам Тобою, не токмо в сесь вік, нь і в будущий паче.

І паки рече Павел: «Что убо треби кладоуть страни бісом, а не Богу? Не велю же вам обьщником бити біср.м. Не можете бо пити Чаші Господні і чаші біс, не можете бо причаститися Тряпезі Господни і трапезі біс», да не розгнівим Бога. Таже рече: «Аще кто повість вам, яко се трьбно кумиром, не ідите того діля повідавьшаго». Аще бо пьєте і аще їсте, все в Славу Божию творите». «Господня бо єсть земля, ісполненіє і конци ея». Таже рече: «Все ми леть єсть, нт> не все на пользу; аще чрево брашну, і брашьно чреву, і ть Бог да уразни».

І паки Павел рече: «Братіє, очистим собе от всякия скверьни шгьтьния і душевния, творяще Святиню в'страсі Божії». Всім бо нам подобаєть стати пред Судищем Христосовим, да приимемь кождо нас противу ділом, яко же єсми створили: ли добро, ли зло. Відуще убо страх Господень, почто не вьспримаєм разумно глаголющая ни богоумним ученьєм в спасеньє? Надіюжеся на ваше спасенне і на свідіньє, яко не вѣтщє глаголю. Віді бо яко приобрітенье хощеть бити вашего же і моєго спасенья. «Аще бо бихом сами ся осужали, не бихом осужени били. Судими же от Господа наказани єсми, да не с ненаказаними осужени будем».

Братіє, не велю вам не відіти бесіди сея, н і інім будіте на пользу, хотящим поучитися во спасенне, да бисте многи исторгше от сітии дьяволь, привели к Пречистому Світу Господа нашего «Іисуса Христа, і прияли милость, неж ети, они і ви.

І к Тимоеею рече: «Вім, яко добр Закон, аще кто законьні творить, яко правьду Закон не лежить». Беззаконьним же і непокоривим і противящимся здравому ученью і нечьстивим, хулящим Святая Писанья і раздрушающим Заповіди Святих Отец Слави Божія не наслідити. Хвала си єсть сьвідіния нашего в простини і в чистоті Божиї, а не в мудрости пльтнеі».

«Молю же ви іменем Господа нашего Іисуса Христа, да то же глаголете вси, да не будуть в вас разори, да будіте свершени в том же умі і в том же разумі». Возвісти бо ми ся о вас і пред вами Благодать і мир от Бога і Отца Господа нашего Іисуса Христа.

Хвалю Бога моєго о вас і о Благодати Божії, данії вам, яко вам не лиховати нікоєго же дара, яко свідіниє Христово ізвіститися в вас, чающе пришьствия Господа нашего Іисуса Христа, іже посадить ви в дворіх жизни вічния со всіми служащими Єму всегда і ніні і присно».

3. «Слово, як погани кланялися Ідолам» XI віку

Друге великої ваги джерело, це «Слово, како погани кланялися ідолом». Основа цього Слова — грецьке «Слово на Богоявлення» Григорія Богослова, відоме в нас уже в перекладі XI віку й видане А. Будиловичем 1875-го року (в цьому виданні Слово десяте). Автор нашого Слова скоротив Слово Григорія Богослова, але поробив до нього цінні свої вставки десь, може, в 60-ті роки XI століття.

Постало воно так само, як і Слово Христолюбця, в Києві, може вже в Печерському манастирі. Для вияснення дохристиянських вірувань це Слово дуже важливе, — це перша основна праця з української мітології. Слово відоме з кількох рукописів XIV–XVII віків, і кількох редакцій. Найповніша редакція — з Новгородського Софійського рукопису XV віку, в якому повносив до тексту всі попередні пояснення — глоси.

Подаю повністю цей текст за виданням Є. Аничкова (ст. 384–386). Повний титул такий: «Слово святого Григорья, ізобрітено в толціх о том, како первоє, погани суще, кланялися ідолом і треби им клали, то і нині творять». Слово подано з тими ж правописними змінами, як і перше.

«Видите ли оканьную сию і скверненую службу, стваряєму от скверних язик? Єлени оканьнії! Бля-дивия жертви! Ученієм дьяволим ізобрітено, потвореньєм темнаго біса і кощюною злим бісом крадрм. Зловірниї, мняще суєту істиною, служаще і кланяющеся ідолом, нікоє ухищренье творят. Ми же сих, чада, отметаемгся нечестивих жертв, і Диєва служенья, і кладенья треб Критьскаго оканьнаго мучителя, і Мамеда проклятаго, сарациньскаго жерца, єленьския любви, бубеньнаго плесканья, свирілнаго звука, плясанья сотонина, фряжьския слоньница і гуслі мусикійския і замора, іже бісятся, жруще матері бісовьстії Афродиті богині, і Коруні, Коруна же будеть Антіихрисця мати, і Артемиді проклятії Деомиссі, стегнороженію. І недоношений пород, і бог мужежен.

І фивійскоє безумноє пьянство почитают, яко бога, і Семелино требокладеньє грому і моланьям, і Вилам, іже єсть бил ідол, нарицаємий Вил. єго же погуби Данил Пророк в Вавилоні. Тім же богом требу кладуть і творять і словеньский язик: Вилам і Мокошы, Диві, Перуну, Хьрсу, Роду і Рожаницам, Упирем і Берегиням, і Переплуту, і верьтячеся пьють ему в розіх. І огневи Сварожицю молятся, і навьм мьвь творять, і в тесті мости ділають, і колодязі і іна многая же. У тіх Фали каци же, і фюфюли чгуться, срамния уди, і в образ створени,і кланяються им і треби ім кладут.

Словіне же на свадьбах вькладиваюче срамоту і чесновиток в відра пьют. От нихже от фюфильских же і от арвитьских писаній болгаре научившеся, от сромних уд істекшую скверну вкушають, рекуще, яко же сим вкушеньєм оціщаються гріси. І суть всіх язик скврьнійше проклятійше таверьская діторізанья ідоли, от первенець, лаконьская требищьная кров, просяжаємая ранами, то іх епитимья, єюже мажют Екадью, богиню, сию же Діву вміняют. І Мокошь чтіт, і Килу, і Малакию, іже єсть ручний блуд, велиї почитают, рекуще Буякини. Пенелоповоє темноє мясотвореніє, ім же насищают боги, і творя є «ілчнп. Ли трипода Дельфичьскаго ворожа і розгометания, писаная в книгах, іли Кастелино запоіство чьтуть яко бога, волхвованиє, і волшебная проповід, наузи смраднії, от них же никий же язик ганьзул, халдійская остронумія, і родопочитанье, іже єсть мартолої, і фрячьския сни, і чари, і устрічі, і ктшь, Ефропови скверния басни, яже і всюда суть, і кощуни, Митрофа мука, нарицаемая праведная, проклятого же Осирида рожениє, мати бо єго рожающа 'оказися, і того створища богом собі, і треби ему силни творяхуть окаяньнії.