Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Не кой лиха, то й не підпадеш під владу лиха. 2 Відступись від неправди, то й вона тебе полишить. 3 Сину, не сій у борознах несправедливости, щоб усемеро з них не пожав. 4 Не проси у Господа влади, ані в царя – престолу слави. 5 Не виправдуйся перед Господом, не мудруй перед царем. 6 Не силкуйся стати суддею, як викорінити неправду неспроможен, щоб не злякався ти перед вельможним і правоти своєї не ущербив. 7 Не гріши проти збірноти міської, не понижуй себе у натовпі. 8 Не впадай двічі у гріх, бо і в одному не будеш безвинним. 9 Не кажи: «Бог узгляднить многоту дарів моїх і мої приносини Бог Всевишній прийме!» 10 Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню. 11 Не зневажай людину, якій гірко на душі, – бо той, хто понижує, той і підносить. 12 Не куй ложі на брата свого й другові не кой такого. 13 Не бреши ніякою брехнею нічого доброго з того не вийде. 14 Не галасуй у громаді старших; не молися повторенням слів. 15 Покинь нехіть до тяжкої праці й до хліборобства, що його Всевишній установив. 16 Не вчислюйсь у грішну многоту: пам’ятай, що гнів не забариться. 17 Глибоко смири свою душу: вогонь бо й хробацтво – кара нечестивим. 18 Не обмінюй друга за гроші, ані рідного брата за золото офірське. 19 Не цурайся мудрої й доброї жінки: ласка її понад золото. 20 Не кривдь слугу, що працює чесно, ані наймита, що віддано служить. 21 Розумного слугу хай душа твоя злюбить: свободи його не позбав. 22 Маєш скотину? Пильнуй її. Корисна тобі? Тримай її. 23 Є в тебе діти? Виховуй їх і вже змалку роби гнучким їхній карк. 24 Є в тебе дочки? Дбай про їхнє тіло і не дивися на них занадто весело. 25 Видай дочку твою, і велике діло зробиш, – та віддай її за чоловіка розумного. 26 Є в тебе жінка до душі? Не відкидай її. Коли ж не мила тобі – не покладайсь на неї. 27 Усім твоїм серцем прославляй свого батька і не забувай про болі матері твоєї. 28 Пам’ятай, що вони привели тебе на світ: чим заплатиш за те, що для тебе вони вчинили? 29. Усією душею Господа шануй і священиків його поважай. 30 Що сили твоєї – люби свого Творця і служителів його не полишай. 31 Страхайся Господа та ієрея шануй його частку давай йому, як воно тобі звелено: первоплід, провинну жертву й дар лопатки, посвятну жертву й первоврожай священний. 32 А й бідному простягни свою руку, щоб завершилось твоє благословення. 33 Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки. 34 Не цурайся тих, що плачуть, і сумуй з тими, що у смутку. 35 Не вагайсь відвідати хворого – люблений будеш за те. 36 У всіх ділах твоїх пам’ятай про твою кончину – повіки не згрішиш.

8. Належна поведінка супроти людей 1-9; про небезпечних людей 10-19

1 Не сварися з могутнім, щоб не потрапити в його руки. 2 Не судися з багатієм: переважить тебе ціною; багатьох бо золото погубило, а й царські серця зігнуло. 3 Не сварися з язикатим, не підкидай до вогню його дров. 4 Не жартуй з неосвіченим, бо збезчестить твоїх предків. 5 Не знеславлюй розкаяного грішника: пам’ятай, що на всіх нас – провина. 6 Не зневажай людини в старості її: ми бо теж постаріємось. 7 Не радій, коли хтось умирає: пам’ятай, що кожен скінчиться. 8 Не легковаж бесіди мудрих, вдумуйся в їхні приповідки, бо від них засвоїш освіту, а й як великим слугувати. 9 Не зневажай розмову старших, бо й вони навчились від пращурів; від них наберешся розуму, і як треба своєчасно відповідати. 10 Не розпалюй вугілля у грішника, щоб і сам не згорів у вогні його палючому. 11 Не поступайся перед зухвальцем, щоб не розставив засідку на тебе. 12 Не позичай сильнішому за тебе; а позичив – звикни до втрати. 13 Не поручуйся понад силу; а поручився – готуйся платити. 14 З суддею не позивайся: його судитимуть так, як він схоче. 15 З відчайдухом не пускайся в дорогу, бо стане тягарем для тебе: робитиме, що йому завгодно, і його безумство погубить тебе. 16 З гнівливим не заводься на сварку, пустинею з ним не ходи: кров для нього нічого не важить, і де нікому допомогти, там він тебе здолає. 17 Не радься з дурним: він не вміє приховати слова. 18 Чужого не роби свідком таємниці: не знаєш бо, як він поведеться. 19 Не відкривай кожному серця, щоб твоє щастя не пограбували.

9. Поведінка супроти жінок 1-9; уважність у поведінці 10-18

1 Не ревнуй власну милу дружину; не навчай її поганого собі на шкоду. 2 Не віддавайся в руки жінці, бо коверзуватиме над тобою. 3 Не зустрічайся з блудницею, бо потрапиш у її сіті. 4 Біля співачки не засиджуйся, бо впіймаєшся на її хитрощі. 5 Не задивляйся надто на дівчину, щоб не скарали тебе з нею разом. 6 Не віддавай свою душу блудницям, бо спадщину свою втратиш. 7 Не розглядайся по вулицях міста і не блукай по глухих його закутках. 8 Відвертай від красуні очі й на вроду чужу не споглядай, бо жіноча краса багатьох спантеличила, і кохання від неї вогнем займається. 9 Із заміжньою разом не сідай, і з нею при вині не бенкетуй, бо душа твоя до неї прихилиться, і пристрасть на погибель штовхне тебе. 10. Не полишай старого друга, бо новий йому не дорівняє. Новий друг – нове вино: питимеш його радо, лиш коли постаріється. 11 Не ревнуй грішниковій славі: про страхіття кінця його не знаєш бо. 12 Не тішся з того, що нечестивим подобається: пам’ятай – їм немає аж до аду виправдання. 13 Будь здаля від того, хто має владу вбивати, то й не зазнаєш страхіть смерти; а приступиш, то не схиблюй, бо він життя тебе позбавить. Затям бо, що ходиш серед сітей і що валами міськими походжаєш. 14 Вчащай до ближніх, скільки можеш; радься з мудрими повсякчасно. 15 З розумними провадь свою розмову, всю бесіду твою – в законі Всевишнього. 16 Співтрапезниками тобі хай праведні будуть; з острахом Господнім хай буде хвала твоя. 17 Робота, виконана мистцем, похвали гідна, а вождь народу – мудрий у своєму слові. 18 Двоязичного побоюються в місті, балакуна ненавидять за базікання його.

10. Добрий і злий володар 1-3; зарозумілість і кончина тиранів 6-18; острах Господній 19-25; потреба зважати на власні вчинки 26-31

1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується. 2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці. 3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів. 4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно. 5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу. 6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду – нічого не роби спересердя. 7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість – переступ. 8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством. 9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається? 10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар – а ось узавтра помре він. 11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву. 12 Початок гордині людської – відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять. 13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця. 14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних. 15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість. 16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі. 17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них. 18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки. 19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують. 20 Серед братів провідний з них – ними поважаний, в очах же Господніх – ті, що його страхаються. 21 Початок вивищення – острах Господній, первоначало ж відкинення – впертість та гординя. 22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них – острах Господній. 23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти. 24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається. 25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати. 26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно. 27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має. 28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости. 29. Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить? 30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство. 31 Хто поважаний в убозтві – оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві – оскільки більш був би у злиднях?

11. Оцінка людей 1-6; обережність 7-9; поміркованість 10-19; довір’я до Господа 20-34

1 Мудрість смиренного підносить його голову і садовить його серед вельмож. 2 Не вихваляй мужа за його вроду і не гидуй людиною за її вигляд. 3 Бджілка між крилатими – маленька, а виріб її – найсолодший. 4 Не хвались одежею, що її носиш; не несись угору за дня слави; предивні бо діла Господні, і сховані від людей оті діла його. 5 Багато вже владарів сиділо на долівці, занедбаний же – носив корону. 6 Чимало вельмож було вельми принижено: прославлених передано в руки іншим. 7 Не гани, наперед не розслідивши: спершу зміркуй, а тоді вже дорікай. 8 Не відказуй раніше, ніж вислухаєш, і посеред розмови не встрявай. 9 Не сперечайся у справі, що тобі непотрібна: не сідай до грішників, коли вони сваряться. 10 Сину, багатьма справами не клопочися: намноживши їх, не оминеш закиду; гонитимеш за ними – не наздоженеш їх, а й утікатимеш – їх не уникнеш. 11 Один працює, трудиться, та квапиться, і тим більшу терпить нестачу; 12 інший же кволий, потребує допомоги, слабосилий, багатий на злидні, – але очі Господа на нього любовно дивляться, і його він підводить з його бідування 13 і голову його підносить угору, тож і будуть його подивляти численні. 14 Добро і зло, життя і смерть, убозтво й багатство – від Господа. 15 Мудрість, наука, законознавство походять від Господа, а й любов і рівні путі – від нього. 16 Дурнота й темнота створені для грішників, і хто зарозумілий у злі, з тим зло й залишиться. 17 Дарунок же Господній залишається в побожних, і його благовоління їх повік ущасливить. 18 Хтось багатіє завдяки старанням та ощадності, але ж нагороду ось яку він має: 19 коли він каже: «Я знайшов спокій і тепер от буду споживати свої блага», – то він і не знає, скільки промине так часу, аж мусітиме їх для інших лишити й померти. 20 Стій при завіті твердо, перебувай у ньому і виконуй його аж до постаріння. 21 Дивом не дивуйся на діла грішного, лиш, поклавшись на Господа, тримайся праці твоєї; з погляду бо Господа – річ легка: вмить, негайно збагатити злиденного. 22 Благословення Господнє – нагорода благочестивому, і його благословення вже незабаром заквітчається. 23 Не говори: «Чого мені ще бракує, і яких мені благ ще відтепер чекати?» 24 Не говори так: «Я маю вже достатньо, тож яка тепер біда мене може спіткати?» 25 За благосної днини забувається лихо, за лихого ж дня не пам’ятають добра, – 26 бо для Господа ж легко за дня кончини відплатити людині за її учинками. 27 Одна година у злиднях, і розкоші забуто; при кінці ж людини – діла її об’являються. 28 Аж до кончини не зви нікого щасливим: щойно при смерті мужа пізнають. 29. Не вводь абиякого до хати своєї – численні бо бувають хитрощі підступного. 30 Перепел-ловець у клітці – серце гордого: мов підглядач, пантрує він на твоє падіння. 31 Доброчинство лиходійством підмінює наклепник і в щонайкращому ваду знаходить. 32 Одна лиш іскорка велику ватру підпалює; грішник робить засідку, щоб кров пролити. 33 Лиходія бережись, який зло намислює, щоб, бува, не вчинив назавжди тобі сорому. 34 Чужого введеш у хату, а він заколот сподіє та й відчужить тебе від рідних твоїх.

12. Доброчинність 1-7, друзі й вороги 8-18

1 Чинивши добро, знай, кому чиниш, то й матимеш подяку за твої добродійства. 2 Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, – хай не від нього, зате від Всевишнього. 3 Не зазнає добра, хто упертий у злому, і хто милостиню не роздає з почуттям любови. 4 Дай благочестивому, за грішника ж – не обставай. 5 Чини добро смиренному, та не подавай нечестивому: відмов йому хліба, стримайсь від подаяння, щоб він, бува, не запанував над тобою; він бо тобі подвійним злом відплатить за всі ті блага, які ти йому сподієш. 6 Бо й Всевишньому грішники осоружні, і нечестивим воздасть він відплатою. 7 Подай же доброму, а за грішника не обставай. 8 Друга годі спізнати у щасті, зате ворог не укриється – при нещасті. 9 Коли щастить комусь, то вороги його сумують, зате ж як не щастить, то й друг відступається. 10 Ніколи не звіряйся своєму ворогові, бо мов мідь позеленіла – така й злоба його. 11 Навіть як смириться він і ходитиме похнюплений, все одно будь уважний і стережися його. Наче б дзеркало витирав ти – так із ним поводься, знай, що нашарування до кінця його не приховає. 12 Зблизу до себе його не ставляй, щоб зваливши тебе, не став він на твоє місце. Праворуч від себе його не садови, бо намагатиметься він ослін твій засісти, – тож ти кінець-кінцем слова мої збагнеш і сумуватимеш, повчання моє згадавши. 13 Хто заклинача пожаліє, коли гад його вкусить, та й усіх отих, які зо звірями взаемляться? 14 Тож так воно й із тим, хто грішному товариш і хто в його злочинах участь бере. 15 Годину він побуде з тобою, а похитнись – він тебе не підтримає. 16 Устами своїми ворог солодкий, а в серці задумує тебе в яму звалити. Очима своїми ворог просльозиться, а знайде нагоду, то й не насититься кров’ю. 17 Спіткає тебе лихо – перед собою знайдеш його: ніби допомагаючи, він тебе перехопить, 18 прикивне головою, сплесне в долоні, багато наторочить ще й вираз обличчя змінить.

13. Багатія треба стерегтися 1-8; також і князів 9-14; багатий та бідний 15-26

1 Хто смоли доторкнеться, той забрудниться, – хто гордому товариш, той до нього уподібниться. 2 Не піднімай вантажу, що тобі понад сили, – не вяжися з багатшим і сильнішим за тебе. Яке бо горщикові з казаном товариство? Цей ударив – а той і розбився! 3 Багатий кривдить та ще й покрикує, а скривджений бідний – перепрошувати мусить. 4 Як ти йому корисний – послугується тобою, а не матимеш нічого – він тебе й покине. 5 Як ти щось маєш, він співжитиме з тобою; призведе тебе до злиднів, – а й не журитиметься. 6 Як ти йому потрібний, він обдурить тебе: всміхнеться тобі, піддасть надії, балакатиме красно, спитає, чи чогось потребуєш; 7 присоромить тебе своїми бенкетами, щоб тебе ожебрачити двічі або й тричі, а нарешті – наглумиться, позирне й тебе кине, ще й головою над тобою покиває. 8 Тож зважай, щоб тобі у спокусу не втрапити й не зазнати пониження з-за власного безглуздя. 9 Позве тебе владика – збоку затримайся, тим то ще більш тебе він кликатиме. 10 Сам не втручайся, щоб тебе не виштовхали, а й не стій задалеко – щоб не забули. 11 Не намагайся з ним говорити як з рівним, і не покладайся на слова його численні, бо багатослів’ям він тебе випробує, а усміхавшись – тебе тим часом вивідає. 12 Безжалісний той, хто слів не зберігає: тобі він не поскнарить ні вдарів, ні кайданів. 13 Тому стережися й пильно зважай, бо ходиш ти разом із твоїм падінням. 14 Почувши це, не спи, а чувай; вік свій увесь люби Господа й вимолюй у нього твоє спасіння. 15 Усе живе любить собі подібне, і кожна людина – ближнього свого. 16 Кожне тіло до свого роду приєднується, і чоловік пристає до собі подібного. 17 Яке товариство ягняті з вовком? Ось так само й у грішника з побожним. 18 Що за мир між гієною та псом може бути? І що за мир між багатим та бідним? 19 Дикі осли в пустині – улови левів, ось так і здобич багатих – бідні. 20 Для гордопишного смиренність осоружна – ось так багатому й осоружен бідний. 21 Захитається багатий – його друзі підтримають; убогого, коли впаде, – відштовхнуть і друзі. 22 Спотикнеться багатий – усі біжать на допомогу; скаже дурницю – знаходять виправдання; а спотикнеться бідний, то йому ще й докоряють, коли ж розумно висловиться – ні у віщо оцінюють. 23 Заговорить багатий – усі замовкають, і мову його аж під хмари підносять; а бідний промовить – спитають: «Хто це?» – і коли спотикнеться, то його й з ніг зіб’ють. 24 Добре, коли багатство без гріха; убозтво ж погане лиш у мові безбожника.

14. Зажерливість 1-10; доцільне використання короткого часу 11-19; здобування мудрости 20-27

1 Щасливий муж, у якого на устах нема нечестя, і якого не мучив докір гріхів. 2 Щасливий, кого не винуватить власне сумління, і той, хто своєї надії не втратив. 3 Скнарому серцеві не личить багатство, ані зависливій людині – маєтки. 4 Хто збирає, собі відмовляючи, той збирає набуток для інших, і майном його сторонні будуть розкошувати. 5 Хто недобрий сам до себе – до кого ж добрим він буде? Такий і з власних дібр не зазнає радощів. 6 Немає гіршого, ніж той, хто заздрить собі самому: така бо заплата за злобу його. 7 Коли й чинить він добро, то чинить несвідомо, і наостанку таки злобу свою виявить. 8 Лихий бо той, у кого очі зависні, хто обличчя відвертає, хто людей зневажає. 9 Око скупого не сите тим, що має, – скнарість висушує геть його душу. 10 Лукаве око заздро дивиться на хліб – отож і на власному столі його не має. 11 Мій сину, якщо тільки маєш, добре дбай про себе, а й Господеві чини достойні приносини. 12 Пам’ятай про те, що смерть не забариться і що рішення аду тобі не відкрито. 13 Ще перед кончиною чини добро другові й, скільки спромоги, простягай йому руку й давай. 14 Себе не позбавляй благосної днини, з доброго бажання не пропускай нічого. 15 Невже ти для іншого праці своєї не лишиш, і того, в чім трудився, жеребом не розділиш? 16 Давай і бери – й веселися душею: бо не в аду ж насолоди шукати! 17 Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш. 18 Як лист зелений на дереві рясному: один на землю падає, а другий виростає, – так бо й з родом тілесним та кровним: один умирає, другий народжується. 19 Кожне діло, в якому гнилизна, – щезне, і той, хто його чинить, з ним ізникне. 20 Щасливий муж, який над мудрістю роздумує і здібності розуму свого обмірковує; 21 який розмислює серцем над її дорогами і який над тайнами її розважає. 22 Він слідкував за нею, мов той мисливець, і на її стежках учиняв засідки. 23 Уважно він дивиться крізь її вікно і при її дверях він наслухує. 24 Отаборюється він біля її дому і в її стіни свій кілок забиває. 25 Під її руками своє шатро напинає і мешкає він у житлі щастя. 26 Такий під її опіку дітей своїх поставить і під її гіллям такий спочине. 27 Під її захистом сховається від спеки, а й житиме він у її славі.

15. Здобування мудрости 1-10; гріх – особиста проблема 11-20

1 Хто Господа страхається, той це вчинить; хто закон додержує, той мудрість здобуде. 2 І вона назустріч йому вийде, як мати, і, як жінка-дівиця, прийме його; 3 і нагодує його хлібом розуміння, і напуватиме водою мудрости. 4 Зіпреться на неї – не похитнеться, пристане до неї – не осоромиться. 5 Вона його винесе, піднесе над ровесниками і серед громади уста йому відкриє. 6 Знайде він радощі й вінок веселощів, і вічне ймення він успадкує. 7 Не осягнуть її ніколи нерозумні люди, грішні мужі її не узріють. 8 Від гордощів далеко вона перебуває, то брехливі люди й не згадують про неї. 9 Хвала з грішних уст не може личити, тому що вона не від Бога послана. 10 Зате з уст мудрого вона прославиться, і Господь його на добру путь наставить. 11 Не кажи: «Із-за Господа я согрішив», він бо того не чинить, що йому осоружне. 12 Не кажи, мовляв, він звів мене сам: людина бо грішна Господеві непотрібна. 13 Усяка мерзота Господеві осоружна, і тим нелюба, які його страхаються. 14 Це він, від первоначала створив чоловіка – і лишив його в руці свого власного рішення. 15 Якщо тільки побажаєш – заповіді збережеш, і дотримати вірність – у твоїй добрій волі. 16 Перед тобою він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. 17 Ось перед людьми – життя і смерть: що забажає, те йому й дасться. 18 Бо велика мудрість Господня: він сильний владою й всевидющий. 19 Його очі на тих, які його страхаються, і сам він відає кожне діло людське. 20 Нікому не велів він бути нечестивим, нікому не давав він дозволу грішити.

16. Добрі діти 1-4; відплата 5-23; лад у світі 24-30

1 Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими. 2 Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього, 3 Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих. 4 Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений. 5 Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо: 6 на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється. 7 Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили. 8 Не пощаджено місця, де мешкав Лот, – стало бо осоружне з-за своєї гордині. 9 І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи, 10 ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді. 11 Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, – бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення. 12 Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме. 13 Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого. 14 Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами. 15 Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, – щоб стали знаними діла його під небом: 16 бо кожному створінню – явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині. 17 Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; – у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?» 18 Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить, 19 а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне. 20 А над тим бо не міркує ніяке серце – хто коли задумався над його путями? 21 Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає? 22 А діла справедливости – хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко. 23 Отак міркує людина, позбавлена розуму, – безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями. 24 Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем. 25 Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання. 26 Господнім вироком – діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено. 27 Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці. 28 Ані одне з них не зударюється з другим – повік вони не будуть неслухняні його слову. 29. А потім Господь споглянув на землю – і її наповнив благами своїми. 30 Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.

17. Людина й створіння 1-15; для Бога все явне 17-23; милосердя супроти розкаяних 24-32