Розділ «Тема 14. Містицизм як духовно-релігійний феномен. Давні містерії і таємні спілки»

1. Містицизм, його типологія, особливості та проблеми вивчення як ненауково-наукового феномена.

2. Містерії як форма освоєння трансцендентної реальності (містерії друїдів Британії та Галлії, культ Мітри, гностицизм, містерії Асар-Хапі, містерії Одіна).

1. Містицизм, його типологія, особливості та проблеми вивчення як ненауково-наукового феномена

2. Містерії як форми освоєння трансцендентної реальності (містерії друїдів Британії та Галлії, культ Мітри, гностицизм, містерії Асар-Хапі, містерії Одіна)

Термін "містерія", як і "містика", походить від грецького "тует", що означає тримати рот закритим. "Містами називалися учасники сакральних дійств - містерій і хранителі (зберігачі) таємних вчень стародавності, зміст яких ретельно приховували від непосвячених. Навряд чи хтось спробує відкинути твердження про те, що містерії створюють своєрідне підґрунтя для чималої кількості систем абстрактних понять, які, в свою чергу, не можуть існувати без конкретних філософських систем і течій. Саме уявлення про містерію - уявлення трансцендентне, навіть містичне й ірраціональне. Воно є аспектом свідомості, що завжди вміщує в собі тільки частину Цілого, тобто частку Всесвіту. У певному сенсі містерії виконують роль особливої трансцендентної науки, що є самодостатнім і замкненим на собі знанням, яке претендує на особливе формулювання проблем і основ буття, в якому існує людина.

Містерії як цілісне освоєння духовного і практичного досвіду в конкретній людській свідомості породжували нові можливості, передумови і наслідки осмислення багатьох філософських, релігійних, етичних, естетичних проблем. Містика завжди має "прикладний" характер, вона принципово не може бути "теоретичною", якою часто бувають філософські системи, побудовані в гіпотетичному просторі неживого розуму. Містика нерозривно пов'язана з конкретним суб'єктом знання, яке одночасно є об'єктом містеріального знання і самопізнання.

Кардинальна відмінність містики від усіх наук і, в цілому, від області матеріальної людської культури полягає у тому, що вона мала і має справу з донауковими і передрелігійними предметами. Звинувачувати її у зсуві меж між науками - те саме, що звинувачувати живий організм у нерозбірливому й одночасному використанні усіх фізичних, хімічних, біологічних та інших законів.

Тепер із означених нами позицій розгляду містицизму в аспекті цілісної духовно-практичної людської активності (власне-містичної практики) ми можемо більш чітко визначити спектр можливих філософських підходів до нього, а також розглянути основні аспекти виявлення. Цікавим етапом знайомства з проявами надзвичайного духовного світу людини були містерії. Про них відомо не так уже й багато, але ми спробуємо, зібравши цінний матеріал, знайти деякі особливості і зрозуміти причини, які спонукали людство об'єднуватися у специфічні спільноти, аби вшанувати своїх богів. М. Холл у своїй праці "Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии" сформулював мету і завдання чималої кількості містерій: "... свою таємну інформацію і філософські досягнення вони приховували від профанів і вчили невелику групу спеціально посвячених осіб..." (Холл М.

Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. - М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. - С. 98). Замасковане емблемами, ритуалами знання зберігалося, як правило, невеликою групою посвячених умів. Потім посвячені філософи залишали свої таємничі формули іншим, щоб вони мали змогу досягти цілковитого розуміння. Проте якщо ці таємниці потрапляли до рук невігласів, Велика Таємниця залишалася невидимою за великою кількістю символів та алегорій.

Небагатьом відкривається зміст справжнього езотеричного або духовного вчення, тому саме через це людина задовольнялася екзотеричною інтерпретацією духовних вчень, перетворюючи їх у "слухняні" абстрактні принципи природних законів, в яких поступово згасали джерела життєдайної сили Всесвіту.

Щоб зробити простими принципи великої істини Природи, достатньо було персоніфікації. Вівтарі, статуї та жертвоприношення стали не більше ніж символічним вираженням великих абстрактних істин.

У давні часи існували групи філософів-містиків, які були глибоко занурені у таємниці Природи, створюючи замкнуті таємні філософські та релігійні гуртки - містерії: "Священні драми виконувалися у певні періоди. Найбільш значними були містерії Ісіди, Сабазія, Кібели та Елевсінські містерії... Після допуску до спілки посвячених вчили багатовіковій таємній мудрості..." (Холл М. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. - М.: Изд-во "Эксмо"; СПб.: Terra Fantastica, 2003. - С. 50).

Тому багато ритуалів засновувалися на випробуваннях, які повинні були пройти кандидати, і лише після вдалого проходження їм вручали ключі мудрості. Не слід недооцінювати вплив давніх таємних шкіл на розвиток цивілізації в цілому: "...вся досконалість цивілізації, всі досягнення науки, філософії та мистецтв зобов'язані тим інститутам, які під покровом таємниці намагалися описати найтонші істини релігії та моралі, вкласти їх у серця учнів... Їх основні зусилля були спрямовані на вчення про єдиного Бога, на воскресіння людини до вічного життя, на шляхетність людської душі. Вони прагнули підвести людей до того, щоб вони бачили відблиск божественності в красі, величі та досконалості Всесвіту..." (Холл М. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. - М.: Изд-во "Эксмо"; СПб.: Terra Fantastica, 2003. - С. 50).

На жаль, криза спричинила викривлення та збочення містерій. На перший план виступило чаклунство, маючи статус божественної магії, тим самим пророкуючи таємним доктринам забуття.

Із самого розквіту своєї свідомості людина обожнювала речі, поклонялася їм як символам всюдисущої, невидимої Сили, про яку мало що могла знати. Давні філософи вірили, що жодна людина не може жити розумно без фундаментального знання законів Природи, тому містерії були спрямовані на те, щоб навчити людину оперувати божественним законом у земній сфері, розумно використовувати свої здібності, бути стійким перед спокусами, вести праведне життя, перетворюючи своє тіло у вівтар, присвячений Божеству.

Поклоніння сонцю відігравало значну роль у всіх ранніх язичницьких містеріях. Сонячне Божество персоніфікувалося в прекрасного юнака з довгим золотавим волоссям, яке символізувало промені сонця. Юнак був убитий злодіями, які персоніфікували жорстокий принцип Всесвіту. Завдяки ритуалам, церемоніям, символічному очищенню Бог Добра повертався до життя і перетворювався на Рятівника всього народу. Таким чином, воскресіння символізує рамки, в яких людина здатна подолати ниці пристрасті і виявити вищу природу. Містерії давали поштовх у процесі пробудження духовних сил, які довго були закуті в земну похіть.

Існує чимало давніх культів, які розсіялися по всьому світу, на Сході та на Заході. Деякі з них, наприклад піфагорійці, або гер-метисти, демонструють східний вплив, у той час як розенкрейцери багато запозичили із мудрості арабських містиків. Хоча містичні школи зазвичай асоціюються з цивілізацією, є докази того, що люди в доісторичні часи знали про існування таких шкіл. Жителі віддалених островів, навіть знаходячись на нижчій стадії розвитку, мають містичні ритуали та таємничу практику, якими б примітивними вони не були.

Містерії друїдів Британії та Галлії

Навколо походження слова "друїди" точиться багато суперечок. Макс Мюллер вважає, що ірландське слово "друї" в перекладі означає "люди дубових дерев". Він наголошує на тому, що лісні боги та боги дерев у Греції називалися "дріадами". Деякі дослідники наполягають на тому, що це слово походить від галльського "друідх", що означає "ліс".