[ілюстрація: Схема вигід і домагань сторін А і В]
Рис. 5.2. Схема вигід і домагань сторін А і В
[ілюстрація: Схема вигід і домагань сторін А і В]
Рис. 5.3. Схема вигід і домагань сторін А і В
Тобто, якщо домагання сторін приблизно однакові, це може привести до компромісу, коли домагання низькі (Дя1 і Дя1), і до несумісних позицій, коли домагання високі (Да2 і Ді2). У другому випадку реальна компромісна альтернатива Кх буде оцінена сторонами як неуспіх у реалізації власних інтересів.
Так само ситуація є складною для розв'язання, коли домагання однієї сторони високі, а домагання іншої сторони - помірні (рис. 5.3).
Імовірність реалізації своїх інтересів залежно від рівня вимог давно цікавила дослідників. На думку Д. Прюїта [106, с. 221], завищений рівень вимог зменшує рівень реалізації інтересів (рис. 5.4).
[ілюстрація: Імовірність реалізації інтересів залежно від рівня вимог]
Рис. 5.4. Імовірність реалізації інтересів залежно від рівня вимог
За позиційного підходу використовують такі основні тактичні лінії.
• 1. Первісну позицію декларують на початку переговорів, а потім до неї вносять зміни. Здебільшого первісна позиція в цьому випадку є програмою-максимум або завищеними вимогами. Як писав відомий американський державний діяч Генрі Кіссинджер: "Згідно з методологією вдалого торгу передбачається, що починати слід зі значно екстремальнішої позиції, ніж та, яку готові прийняти. Чим жорсткіша початкова позиція, тим кращі перспективи, що мета, якої прагнуть насправді, розглядатиметься як компроміс". Водночас завищені вимоги однієї зі сторін можуть спровокувати іншу сторону до аналогічного завищення своїх вимог або до відмови від переговорів, що збільшує ймовірність ескалації конфлікту. 2. Первісну позицію захищають протягом переговорів, готовність до компромісу засвідчують лише в "останню годину". У цьому випадку первісна позиція має бути реалістичнішою, враховувати інтереси інших учасників. Одна зі сторін бере на себе ініціативу, поводиться як рішучий і серйозний учасник переговорів. Водночас ніяких поступок не робиться. "Запасна компромісна позиція" залучається до справи лише тоді, коли, втративши терпіння, інша сторона готова піти з переговорів.
• 2. Первісну позицію залишають незмінною. У такому випадку позицію недоцільно заявляти на початку переговорів, бо її сприймуть як ультиматум. Вона має враховувати інтереси інших сторін, пропозиції, які висловлювалися у процесі переговорів. Водночас успіх переговорів можливий лише за умови, що інші учасники приймуть таку позицію, а це здебільшого малоймовірно.
• 3. Висування вимог по висхідній. Коли одна сторона погоджується з пропозиціями та вимогами іншої, остання може висувати все нові й нові вимоги, поліпшуючи умови домовленості для себе. Ця тактична лінія спрацьовує, коли партнер дуже зацікавлений у підписанні вже узгоджених домовленостей і володіє значними ресурсами, порівняно з тими, яких вимагає поступка на переговорах. Сторона, яка застосовує цю тактику, може втратити репутацію.
Як у позиційних, так і в непозиційних переговорах використовуються такі поняття, як первісна позиція, запасна позиція, пороговий рубіж, позиція відходу.
Первісна позиція має на меті вплинути на опонента в бажаному напрямі й запропонувати шляхи вирішення спірних питань. Вважається за потрібне на початку переговорів пояснити опонентові всі вигоди розв'язання конфлікту, обґрунтувати свої інтереси й аргументувати доцільність певних домовленостей. Позицію називають закритою, коли, ухиляючись від обговорення інтересів, сторона чітко декларує свою позицію та вимоги щодо основних питань. Позицію називають відкритою, коли, до певної міри відкриваючи свої інтереси, сторона переговорів пропонує свій погляд на можливості залагодження конфлікту, визнаючи правомірність і доцільність якнайширшого обговорення інтересів усіх сторін та альтернативних варіантів розв'язання конфлікту.
Запасна позиція є модифікацією первісної. її не розкривають до того часу, поки опоненти не висловлять принципової згоди обговорити питання, які були запропоновані у первісній позиції.
Пороговий рубіж містить у собі визначення того найменшого, що сторона згідна прийняти від опонента, і того найбільшого, що вона може запропонувати опонентові, не ставлячи під загрозу власні інтереси. Визначення порогового рубежу є важливим елементом підготовки до переговорів. Його корекція в процесі переговорів можлива при надходженні нової важливої інформації.
Позиція відходу попереджає учасника, що він наближається до свого порогового рубежу. На цьому етапі учасники переговорів можуть заявити, що переговори зайшли в глухий кут, перервати переговори або вдатися до допомоги посередника.
Дехто з прихильників позиційних переговорів дотримується м'якої лінії поведінки, що дає змогу уникнути гострої конфронтації та погіршення стосунків між учасниками. Заради досягнення угоди вони готові обговорювати пропозиції та йти на певні поступки, бути дружніми й демонструвати довіру іншій стороні. Серед близьких людей переговори ведуться нерідко саме так. Але така позиція виявляється неефективною при зустрічі з прихильником жорсткої лінії на переговорах. Водночас прихильники жорсткої лінії, зустрічаючись між собою, не конструктивно витрачають час і сили у запеклому "перетягуванні канату" на свій бік, можливо, ставлячи під загрозу реалізацію спільних інтересів.
[ілюстрація: Ситуація, що є безперспективною за позиційного торгу]
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи конфліктології» автора Гірник А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕГОВОРИ Й ФАСИЛІТАЦІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
