У вітчизняній дефектологічній практиці обстеження користуються адаптованим варіантом тесту Векслера для дітей від 5 до 16 років (А.К. Панасюк, А.Ю. Панасюк). Його теоретичну основу становлять положення про те, що сутність інтелекту полягає не тільки у здатності оперувати символами, абстрактними поняттями, логічно мислити, а й здатність орієнтуватися у ситуації, вирішувати завдання з конкретними об'єктами. Такий підхід дає змогу отримати уявлення не тільки про загальний рівень інтелекту, а й про особливості його структури за допомогою наявності вербальної та невербальної шкал.
Значним досягненням сучасної наукової психологічної школи у розробці проблеми вивчення відхилень у розвитку є розробка "Методики діагностики відхилень у розумовому розвитку молодших школярів та старших дошкільників" колективом українських дослідників спеціальної психологи під керівництвом Н. М. Стад-ненко (Т.Д. Ілляшенко, Л.В. Борщевська, А.Г. Обухівська, 1998). Зважаючи на різні підходи і погляди вчених щодо самого поняття "розумовий розвиток", дослідники за критерій розумового розвитку прийняли здатність дитини до навчання або научуваність (за Б.Г. Ана-ньєвим, Н.О. Менчинською). "Саме научуваність слід розглядати як основний параметр розумового розвитку..." — зауважив Н.М. Стадненко (1998). Під научуваністю розуміють індивідуально-психологічні особливості, що зумовлюють успішність навчальної діяльності, швидкість і легкість оволодіння новими знаннями, вміння застосувати їх у новій ситуації. Компонентами научуваності є: узагальненість мислення (здатність мислення до узагальнення істотного у матеріалі); гли-бинність мислення (здатність з'ясовувати сутність матеріалу, глибинне його розуміння; протилежна якість — поверховість мислення, орієнтація лише на зовнішні ознаки); гнучкість мислення (ступінь зміни мислен-нєвої діяльності відповідно до ситуації; протилежна якість — інертність, що виявляється у стереотипності дій, схильності до шаблону, труднощах переключення з одних дій на інші); стійкість мислення (здатність тривало орієнтуватися на виокремленні істотної ознаки, причому на одну, а не на їх сукупність); усвідомленість мислення (визначається співвідношенням між інтуїтивно-практичним і словесно-логічним компонентами мислення); самостійність мислення (чутливість до допомоги).
Слід зазначити, що на параметри оцінювання за інтелектуальними тестами впливає те, як дослідники визначають сутність поняття "розумова відсталість", що зазнає значних концептуальних змін майже кожні 20— 25 років.
В історії тестології створювали методики діагностики розумового розвитку, засновані на інших методологічних засадах. Наприклад, іллінойські тести психолінгвістичних здібностей Осгуда, який розглядав мовлення як систему кодування та декодування об'єктів і явищ навколишньої дійсності, що відображається людиною. Таку думку підтримують не всі фахівці в галузі психодіагностики, але, безперечно, це свідчить про потребу і значущість цілісного підходу до побудови психо-діагностичних методик, особливо для обстеження осіб з порушеннями розвитку.
На сьогодні активно здійснюється розробка тестів і для немовлят та дітей раннього віку. Поширені шкали Н. Бейлі для дослідження дітей від 2 місяців до 2,5 років. За їх допомогою оцінюється розумовий розвиток (сприймання, пам'ять, зачатки словесного спілкування, елементи абстрактного мислення, научуваність), моторний розвиток, емоційна та соціальна поведінка. Незважаючи на те, що шкали Бейлі констатують лише актуальний рівень (на момент обстеження) розвитку функції, не намагаючись давати прогнози, вони вважаються дуже корисними для раннього виявлення тих чи інших сенсорних, неврологічних, мовленнєвих, емоційних порушень" Слід зазначити, що в процесі розробки та модернізації тестів дослідники удосконалювали методику їх використання, прагнули до більшої надійності й об'єктивності результатів. Як зауважує К. М. Гуревич, для більшості сучасних іноземних тестів характерним є високий методичний рівень, висока валідність (адекватність та дієвість тесту), а також репрезентативність вибірок, на основі яких отримуються стандартні показники.
Діагностика інтелекту в дітей з порушеннями мовлення одне із найскладніших завдань. Не розглядаючи детально проблему діагностики інтелекту дітей з патологією мовлення, оскільки це предмет окремого наукового напряму, зазначимо тільки, що тісний взаємозв'язок мовлення і мислення ускладнює в процесі діагностики розрізнення труднощів розуміння вербальної інструкції до завдання, труднощів формулювання відповіді й власне несформованість вербально-логічних форм мислення (В.Л. Лубовський, 1989). Усе це часто зумовлює як гіпо-, так і гіпердіагностику інтелектуальної недостатності у дітей з порушеннями мовленнєвої сфери. Зручним виходом із такого складного становища є використання невербальних методик дослідження інтелекту, або "тестів дії" А. Анастазі. Однак не можна не звертати уваги на ту обставину, що "тести дії" оцінюють лише деякі компоненти такого складного, комплексного явища як інтелект (О.М. Корнєв, 2006). На думку видатного сучасного логопатолога О.М. Корнєва, з невербальних діагностичних методик у дітей з порушеннями мовлення найбільші прогностичні можливостями розкриває тест Кооса (або субтест АВМ-ТОІ8С — "Складання фігур з кубиків"). Чим вищі результати виконання цього завдання, тим ширшим виявляється когнітивний ресурс і сприятливішими прогностичні очікування.
У логопсихології активно використовуються тести особистості, що поділяються на тести дії та ситуаційні тести. Особистісні характеристики також визначаються за допомогою тестів дії, або ситуаційних тестів, коли піддослідний отримує завдання, мета якого для нього невідома. Найчастіше вони відтворюють щоденні ситуації. Уперше така методика була застосована в тестах Хартсхорга — Мея у 20—30 роках XX ст. Тести оцінки поведінки школярів орієнтувалися на визначення схильності до обману, узгодженості дій і настирливості. Такий підхід дав змогу виявляти кількісні показники різних особистісних характеристик, у тому числі й у ситуаціях підвищеної значущості. При цьому різко збільшується відповідальність спеціаліста за інтерпретацію отриманих результатів.
Різноманітні тести широко застосовуються в освіті, клінічній психології, спеціальній психології, зокрема у логопсихології та у психологічному консультуванні. Подібними до тестів є завдання, сутність яких полягає в оцінюванні стану мовлення дітей, особливо, якщо вони відповідають таким критеріям, як надійність, валідність, наявність статистичної норми. Прикладом такої методики можна вважати кількісне оцінювання латеральних парафазій у писемному мовленні (В. Калягін, 2001).
Тестові психологічні характеристики важливіші під час встановлення характеру співвідношення симптомів у синдромі визначення структури дефекту. Наприклад, загальна тривога (за шкалою Ж. Тейлор) і мовленнєва тривога (за шкалою Р. Еріксона) підвищені при заїканні та неврозах, але їх співвідношення буде протилежним за ступенем вираженості, що свідчить про різну структуру дефекту. При заїканні вираженішою буде мовленнєва тривога, а при неврозі — загальна.
Аналіз продуктів діяльності. Серед методів психологічного дослідження (без зовнішнього втручання в явища, що вивчаються) особливе місце займає кількісний та якісний аналізи документальних і матеріальних джерел, що дають змогу вивчати продукти діяльності особи з мовленнєвими порушеннями. Коло цих джерел становлять листи, щоденники, автобіографії, фотографії, відеозаписи, творчі результати у різних видах мистецтва тощо. Якщо йдеться про дошкільний вік, то до уваги беруться малюнки, маленькі вироби з різного матеріалу, творчі роботи, власні казки, розповіді тощо.
Продукти діяльності, безперечно, не зводяться виключно до текстів, хоча для логопсихолога і логопеда вони представляють виключний інтерес. Як уже зазначалося, це можуть бути результати художньої, навчальної, трудової діяльності. У цьому разі предметом психологічного аналізу можуть стати матеріальні продукти тієї чи іншої діяльності дитини. Наприклад, аналіз малюнкових проективних методик, для яких передбачена доволі складна процедура інтерпретації різноманітних деталей — форми, ліній, композиції, розміру тощо. Найдоступнішими для спостереження серед предметів діяльності дитини, особливо дошкільного віку, є її особисті речі, зокрема, одяг, іграшки, навчальне приладдя. Те, як дитина з ними поводиться, сприятиме глибшому розумінню її психічного стану і відповідно постановці психологічного діагнозу. Наприклад, одноманітність дій, наявність персеверацій, зануреність у себе, коли немає потреби у спілкуванні, незвичайне фантазування у малюнках, високий стиль мовлення тощо можуть свідчити про аутизацію й бути підставою для подальшого детальнішого обстеження.
Слід зазначити, що однією з важливих і доволі інформативних характеристик людини, в тому числі й дитини, які виявляються у продуктах її діяльності, с індивідуальний стиль. Стиль діяльності учня або дорослого важливий для здійснення індивідуального підходу до нього в процесі корекції.
Анкетування. Інтерв'ювання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логопсихологія» автора Конопляста С.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи психолого-педагогічної діагностики, що використовуються в логопсихології“ на сторінці 6. Приємного читання.
