Відчуття і сприймання
Про розмаїття навколишнього світу (фарби, запахи, температуру, величину предметів) ми дізнаємося за допомогою органів чуття. З їх допомогою організм людини у вигляді відчуттів отримує найрізноманітнішу інформацію про стан внутрішнього і зовнішнього середовища.
Відчуття — це найпростіший психічний процес відображення різних властивостей предметів та явищ об'єктивного світу, що виникає за їхнього безпосереднього впливу на органи чуття.
Органи чуття — єдині шляхи, якими зовнішній світ проникає у людську свідомість. Відчуття є джерелом пізнання навколишнього світу. Інакше, як через відчуття, ні про які види речовин ми не можемо дізнатися. Завдяки органам чуття людина орієнтується у навколишньому світі, спілкується з іншими, уникає небезпеки, їй потрібно постійно отримувати інформацію про навколишній світ.
Відчуття виникає внаслідок перетворення специфічної енергії подразника, що діє в певний момент на рецептор, на енергію нервових процесів.
Відчуття має рефлекторний характер. Фізіологічна основа відчуття — нервовий процес, що утворюється у процесі дії подразника на адекватний йому аналізатор.
Аналізатор складається з трьох частин:
• 1. Периферичного відділу (рецептора), що е трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес.
• 2. Аферентних (доцентрових) та еферентних (відцентрових) нервових провідних шляхів, що з'єднують периферичні відділи аналізатора з центральним.
• 3. Підкоркових і коркових відділів (мозковий кінець) аналізатора, в яких відбувається аналіз нервових імпульсів, що надходять із периферійних відділів.
У корковому відділі кожного аналізатора є ядро, тобто центральна частина, що охоплює основну частину рецепторних клітин, і периферія, яка складається з роздрібнених кліткових елементів, які в різній кількості розташовані у різних відділах кори. Ядро аналізатора виконує функцію тонкого аналізу й синтезу, наприклад, здійснює диференціацію звуків за висотою. Роздрібнені елементи відповідають за функцію грубого аналізу, наприклад диференціацію шуму й музичних звуків.
Тим чи іншим клітинам периферійних відділів аналізатора відповідають певні ділянки коркових клітин. У процесі численних досліджень, проведених шляхом методу штучного подразнення, з'ясовано локалізацію тих чи інших видів чуття у корі. Наприклад, мозкові клітини зорового відчуття містяться у потиличних відділах кори головного мозку. Слухова чуттєвість локалізується у задній центральній звивині.
Для виникнення відчуття потрібно, щоб працював увесь аналізатор. Дія подразника на рецептор зумовлює подразнення. При цьому відбувається перетворення зовнішньої енергії в нервовий процес, що виникає у клітинах рецептора. Від нього нервовий імпульс рухається по аферентних нервових волокнах до ядерної частини аналізатора. Коли збудження досягає коркових клітин аналізатора, організм відповідає на подразнення — ми відчуваємо світло, шум тощо.
Для відчуттів характерні такі властивості: якість, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація.
Якість — основна особливість цього відчуття, що відрізняє його від інших видів і варіює в межах відчуття.
Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, звуком; зорові — насиченням, кольоровою гамою.
Інтенсивність відчуття — кількісна характеристика, визначається силою дії подразника та функціональним станом рецептора.
Тривалість відчуття — часова характеристика, що визначається функціональним станом рецептора, а також тривалістю дії подразника та його інтенсивністю.
Розвиток відчуттів тісно пов'язаний із розвитком мовлення. Уміння називати ту чи іншу властивість предмета дає можливість людині відрізняти її від інших ознак, і разом з тим знайти в них спільне, оскільки кожне слово, як відомо, здійснює узагальнювальну функцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логопсихологія» автора Конопляста С.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
