Предмет, мета і завдання логопсихології
Логопсихологія тільки починає формуватися як самостійна галузь наукових знань. Зберігається її тісний зв'язок із лінгвістикою, психолінгвістикою, нейропсихологією, потребують вирішення питання диференціації від логопедії. На сьогодні ведеться пошук методологічних засад роботи з подолання ускладнень, зумовлених мовленнєвими порушеннями на психологічному рівні.
Спираючись на зазначені вище теоретико-методологічні засади щодо проблеми порушеного розвитку, абсолютно правомірно розглядати логопсихологію як галузь спеціальної психології, оскільки предметом її вивчення є психічний розвиток у несприятливих умовах, тобто розвиток на фоні первинного мовленнєвого дефекту.
Найточнішим на сьогодні вважається таке визначення цієї науки: логопсихологія — це галузь спеціальної психології, в якій вивчається своєрідність психічного розвитку осіб з вадами мовлення первинного походження, а також розробляються принципи і методи психокорекційної роботи з ними.
Основною метою спеціального психологічного супроводу в системі освіти осіб з порушеннями мовлення є виявлення, усунення і попередження дисбалансу між процесами навчання і розвитку цієї категорії та їх потенційними можливостями.
З огляду на визначення логопсихології як самостійної наукової галузі, яка має власний предмет і об'єкт вивчення, вирізняють її основні завдання:
• вивчення закономірностей та особливостей психічного розвитку осіб з порушеннями мовлення різного ступеня тяжкості й різної етіології;
• дослідження специфіки особистісного і соціального розвитку дітей з мовленнєвою патологією;
• вивчення впливу мовленнєвих розладів на психічний розвиток дитини;
• поглиблене дослідження механізмів порушень психічного розвитку в дітей з порушеннями мовленнєвої діяльності;
• розробка психолого-педагогічних технологій ранньої профілактики, діагностики, виявлення й усунення порушень психічного розвитку в дітей з вадами мовлення;
• виявлення шляхів і механізмів компенсації та корекції вторинних відхилень;
• створення адекватних і ефективних корекцій-них програм психологічної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення;
• визначення перспектив розвитку дітей з порушеннями мовлення й ефективних засобів їх навчання і виховання;
• аналіз досягнень у теорії та практиці вітчизняної та зарубіжної логопсихології.
Загалом, за останні десятиріччя у логопсихології відбувається розширення її предметної галузі й відповідно кола завдань. Важливою особливістю досліджень психічного розвитку осіб з порушеннями мовлення є їх комплексність — взаємодія та взаємозумовленість результатів педагогічних, логопедичних, психофізіологічних, нейропсихологічних і власне психологічних досліджень.
З історії розвитку логопсихології
Історично склалося так, що процес виникнення і розвитку логопсихології не можна розглядати окремо від історії становлення логопедії. Зробимо короткий історичний екскурс і спробуємо з'ясувати джерела логопсихології.
Наукове вивчення мовленнєвої патології та її корекція почалися недавно, приблизно у середині XIX ст., коли стали відомими основні анатомо-фізіологічні механізми забезпечення мовленнєвої діяльності. Перші відомості про розташування так званих центрів мовлення отримали невропатологи П. Брок (1861 р. відкрив центр моторної організації мовлення у корі головного мозку, розташований у задніх відділах лобних звивин лівої півкулі) і К. Верніке (у 1873 р. відкрив центр сенсорного аспекту мовлення, розташований у лівій задній скроневій звивині). Обидва центри названо іменами лікарів, які їх відкрили, так звані центри мовлення Брока та Верніке. Однак ці геніальні відкриття ще практично не застосовувалися, адже уявлення про механізми роботи головного мозку тільки почали формуватися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логопсихологія» автора Конопляста С.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЛОГОПСИХОЛОГІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
