Звичайне (чисте) хеджування, здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов'язань на ринку реального товару і ф'ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці не відіграє важливої ролі.
Арбітражне хеджування враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджування) фінансувати витрати за зберігання товару. Воно застосовується в основному торговцями.
Селективне хеджування відрізняється тим, що операція на ф'ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення операції на біржі значною мірою ґрунтується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості.
Передбачуване хеджування полягає в купівлі або продажу ф'ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж є тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше.
Особливий вид біржових угод – міжбіржові угоди. Це біржові угоди, які укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржою, в якій бере участь продавець, і біржою з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників. Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних "внутрібіржових" угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж.
Розширення міжбіржових угод має виняткове значення для розвитку повноцінного ринку товарів і капіталів. Основними умовами, що забезпечують цей процес, повинні стати: вдосконалення стандартизації продукції і товарів (міжбіржова торгівля здійснюється виключно за стандартами, проте це на 90 % стосується і внутрібіржових угод); розвиток інформаційної інфраструктури і сучасних засобів зв'язку; нарешті, певне законодавче регулювання міжбіржової торгової практики, що забезпечує юридичні гарантії належного виконання зобов'язань, що виникають при цьому і встановлення в певних розмірах сум винагороди за посередництво.
Питання, пов'язані з правовим забезпеченням міжбіржової торгівлі, можуть вирішуватися і на основі угод, що укладаються біржами.
У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов'язань, відносинами між брокером і клієнтом, між брокерами- контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою – операція, за якої один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов'язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі. Операція із заставою здійснюється у тому випадку, якщо немає достатньої впевненості в її виконанні. У випадку невиконання операції, як правило, вилучається до 20 % застави (наприклад, 10 % – потерпілому, 3-5 % – брокеру, 0,5 % – біржі).
Реальне значення фондової біржі, за образним висловлюванням Ш. Майтала, полягає в тому, що вона відіграє роль своєрідного термометра для виміру температури, загального стану здоров'я й оптимізму економіки. Для конкретної людини вона служить джерелом азарту, гострої приправи в господарській діяльності. У простих людей завжди є інтерес до фондової та валютної бірж, тому що, підстраховуючи майбутнє, люди прагнуть до ризику в сьогоденні. Наприклад, американці, крім соціального страхування, відкладають частину своїх доходів як заощадження, хоча й у менших пропорціях, ніж японці й німці. При цьому частина їхнього портфеля цінностей, особистого багатства – свій будинок або квартира (стабільна, неліквідна, легко оцінювана), інша ж частина – акції (викликає суперечність, дурний настрій, прикрості, зніяковілість, розпач, надію й помилки).
Центральним в інвестиційній поведінці є поняття дисконтування. Воно пов'язане із прийняттям будь-якого інвестиційного рішення та містить у собі порівняння витрат й очікуваного прибутку, розглянутих протягом певного тимчасового інтервалу. Це поняття привертає увагу соціальних психологів і представників психології менеджменту.
В економічній психології більше популярним є поняття тимчасової переваги або міжчасового вибору. Фундаментальним економічним питанням, з яким зіштовхуються окремі люди, родини, організації й навіть цілі народи, є питання про те, витратити капітали сьогодні або ж зберегти й вкласти їх, щоб витратити пізніше.
Бажання та здатність відкласти формується засобами соціального навчання, починаючи з раннього дитинства. У результаті експериментів було виявлено, що дітям у різному ступені властивий бажання відкласти винагороду (наприклад, певну кількість цукерок), щоб пізніше одержати більшу винагороду (більшу кількість цукерок).
Силу бажання зберегти суму грошей, щоб одержати більшу суму в майбутньому, називають ступенем вигоди, або нормою тимчасової переваги й виражають у відсотках. Припустимо, середній ступінь вигоди 7 %, тобто люди згодні зберегти 100 дол, щоб через рік одержати 107 дол. Але деякі зажадають через рік 130 дол, тобто їхня суб'єктивна норма тимчасової переваги дорівнює 30 %. Чим вище суб'єктивний ступінь вигоди, тим більше потреба в компенсації відстрочки винагороди, або потреба розподіляти ресурси в сьогоденні, а не резервувати.
Для виміру суб'єктивного ступеня вигоди (компенсації за відстрочку) використовують такий тип питань: "Якщо Вам запропонують 100 дол зараз або X доларів через шість місяців, яка буде найменша сума грошей (X доларів), що Ви зволієте 100 дол зараз?".
Можуть використатися варіації цього питання, коли дається майбутня сума й запитується дійсна сума грошей, або пропонуються обидві суми й з'ясовується часовий інтервал. Альтернативні виміри тимчасової переваги проводяться за допомогою змушеного вибору, наприклад:
"Припустимо, у Вас є вибір між одержанням 100 дол сьогодні й 200 дол через рік, що б Ви вибрали?".
За цим питанням можуть випливати інші в "каскадній" формі, наприклад (якщо випробуваний вибирає 200 дол):
"Припустимо, у Вас є вибір між одержанням 100 дол сьогодні й 175 дол через рік, що б Ви вибрали?".
Опитування триває доти, поки випробуваний не вибере 100 дол. Вибір випробуваного може бути використаний як індикатор тимчасової переваги.
Проведені опитування дозволяє виявити такі закономірності:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні психологічні закономірності поведінки на біржі“ на сторінці 5. Приємного читання.
