Розділ «5. А сни... це сни?»

Деякі докази свідомості

Одна з найперших запропонованих Лабержем, тоді ще студентом, методик дістала назву MILD (абревіатура від mnemonic induced lucid dream — мнемонічна індукція свідомого сну). В ній він пропонує чотири кроки, щоб мати свідомий сон. Перший полягає в тому, щоб пригадати якомога докладніше недавні сновидіння. Другий пов’язаний з наміром: сновидець повинен поставити собі за мету, щоб наступного разу, коли засне, він пам’ятав, що спить. На третьому етапі він повинен уявити, як би змінився його недавній сон, якби він знав, що спить. І нарешті, він мусить повторювати останні два кроки, поки засне. Крім того, Лаберж уточнює, що найкраще застосовувати цю методику в ту мить, коли ми пробуджуємося від якогось сну й наміряємося заснути знову.

Інші дослідники провели чимало експериментів з різними методиками контролю снів — від пізнавальних операцій до застосування зовнішніх спонук, таких як, приміром, вмикання світла під час REM-фази. Один із дослідів полягає в тому, щоб удень регулярно запитувати себе, чи ми не спимо? Для цього можуть бути корисними також пошуки якогось «тотема» чи чогось іншого, що ототожнювалося б із реальністю. Згодом, уже під час сну, ключ полягає в ідентифікації внутрішніх або зовнішніх ознак, незвичайних чи неможливих у реальності подій, які б указували нам на те, що ми спимо.

Щось таке відбувається у стрічці Inception (у латиноамериканському прокаті «Походження»). Персонажі цього фільму, головну роль в якому виконав талановитий і чарівний Леонардо Ді Капріо, мають здатність поділяти сновидіння з іншими людьми й блукати їхніми несвідомими витворами, щоб вкрасти якусь інформацію або спробувати вплинути на їхні рішення. Ці блукачі в сновидіннях завжди мають при собі якийсь тотем: відомий тільки їм амулет, що дозволяє зрозуміти, де вони перебувають — уві сні (власному або чужому) чи в реальності.

Своєю чергою, існує тібетська традиція, яка пропонує методику нового входження в сон після того, як ми прокинулися. Багато хто міг би сказати: «Мені наснилося щось прекрасне! Я хочу повернутися!» Подейкують, нібито, щоб досягти цього, ми, розплющивши очі, повинні лічити, аж поки заснемо знову: так ми залишаємося в свідомому стані й можемо повернутися в ситуацію, створену нашим мозком.

Усе саме так, як ви прочитали: здається, ми можемо змінювати, принаймні почасти, зміст наших снів. Отже, якщо вам не подобаються місця, куди вас уночі заводить ваша голова, спробуйте застосувати якусь методику, і годі мучитися! (Потім розповісте нам, як усе було.) В кожному разі не завадить також прислухатися до того, що каже людина в непритомному стані, а для цього, панове, немає іншого виходу, як вдатися до терапії.

А от якщо ви волієте не знати, існуєте насправді чи це лише примарний сон, вам доведеться вчинити як персонаж Ді Капріо в Inception та обрати власний тотем. У такий спосіб ви перевірите, чи справджуєте своє заповітне бажання, чи невдовзі прокинетеся.

Оскільки ми не маємо остаточної відповіді на цей споконвічний екзистенційний сумнів, пропонуємо вам натомість коротке оповідання китайського філософа Чжуанцзи[67], відтворене Борхесом, Сільвіною Окампо[68] та Біоєм Касаресом[69] в «Антології фантастичної літератури»:

Сон метелика

Чжуанцзи наснилося, нібито він метелик. Прокинувшись, він не знав, хто він: Чжуанцзи, якому наснилося, нібито він метелик, чи метелик, якому сниться, нібито він Чжуанцзи.