Розділ «5. А сни... це сни?»

Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Правду кажучи, в ті часи було важко визначити справжні наміри дантиста й про що зрештою йшлося — факт чи сон. Або (чому б ні?) про потаємний реванш: адже багато хто залюбки помстився б дантистові за бормашину, амальгаму та фтор! У кожному разі, згідно з ухвалою суду, він не лише вирвав їм зуби, а й здійснив інші процедури.


Обережно зі словами


З плином часу дискусій і досліджень побільшало. Сьогодні ми знаємо, що 20 % людей, яким роблять анестезію на основі пропофолу, стверджують потім, що бачили сни. А проте задіяний у цьому механізм не зовсім зрозумілий, оскільки REM-фаза не спостерігається; тобто відсутні швидкі рухи очей, хоча чимало зон кори головного мозку, здатних виробляти сни, перебувають в активному стані. Якщо ці дослідження триватимуть, паризький дантист, поза сумнівом, волів би жити в наш час і апелювати, маючи на руках результати електроенцефалограми.

Інша речовина, яка, здається, пускає чвалом нашу психічну організацію, — хлороформ. Коли його застосовували в медицині, пацієнти стверджували, нібито їм сняться еротичні сни, й до того ж уживали лайливі слова. І справді, 1849 року на медичному конгресі один лікар спеціально просив, щоб ця речовина не застосовувалася під час пологів через те, як вона позначається на лексиці дам. Хтозна яких жахливих речей наслухався цей бідолаха, поки у тих були перейми.


Свідомі сновидіння: беручи під контроль


Скільки разів ми хотіли мати можливість змінити зміст наших снів, переінакшити їхній фінал або щоб героєм нашої історії був хтось інший? Стикатися з власним несвідомим у його світі й за його правилами — це, мабуть, звучить дещо дивно, однак не видається абсолютно неможливим: вважається, що половина населення Землі принаймні один раз у житті мала такий досвід.

Ми говоримо про свідомі сновидіння, тобто ті, про які ми знаємо, що це сон, і на які можемо свідомо впливати, приміром, змінюючи їхній зміст. За Зигмундом Фройдом (будь-яка подібність з іменем персонажа Кальдерона є простим збігом)[60], мозок виявляє в снах наші страхи й підсвідомі бажання. Він переряджає їх, вдаючись до символів, перебільшень, зміщень та багатьох інших більш або менш складних операцій. Зрештою, він являє їх через персонажів і дивні ситуації у віртуальному світі, який живе за власними законами. Однак, здається, ми здатні змінювати деякі з цих речей.

Ще від часів Аристотеля мовиться про сновидіння, в яких ми, люди, маємо дещицю свідомості або в які можемо втручатися, однак термін «свідомі» для їхнього визначення запропонував француз Леон д’Ерве де Сен-Дені[61] у своїй праці Les rêves et le moyens de les diriger («Сновидіння та способи ними управляти»), датованій 1867 роком. Цей добродій не лише вивчав і викладав китайську мову, а й змолоду цікавився темою снів. У тринадцять років він почав фіксувати власні, занотовуючи їх у щоденник і супроводжую­чи записи малюнками. Це, мабуть, його надихнуло, бо, за його ж словами, він списав двадцять два зошити, заповнивши їх підсумками своєї сновидчої діяльності впродовж 1942 ночей, тобто за більш ніж п’ять років. Він визнає, що в деяких випадках не пам’ятав нічого, однак мірою того, як робив нотатки, лакун щоразу меншало.

У своєму творі він наводить чимало прикладів з власного досвіду сновидця й робить огляд думок інших авторів стосовно цієї теми. Крім того, він детально описує ті випадки, коли певною мірою усвідомлював свій стан, і розмірковує над роллю волі, пам’яті та уваги у снах цього типу.

Мине ще чимало часу, поки 1913 року голландський психіатр Фредерік ван Еден[62] повернеться до терміна «свідомий сон» у його нинішньому сенсі. У статті, де розрізняє дев’ять типів снів, він остаточно закріплює це словосполучення за тими сновидіннями, коли спляча людина знає, що вона спить, і здатна приймати рішення. Він посилається на власний досвід, згадуючи, що в період між січнем 1898-го та груднем 1912 року зафіксував 352 сни такого типу.


По очах бачу


А проте лише 1975 року англійський психолог Кіт Герн[63] проаналізував у лабораторії свідомі сни за допомогою волонтера, тридцятисемирічного Алана Ворслі, котрий уже років двадцять мав такого типу сни один або два рази на тиждень. Як ми вже зазначили в першому розділі, поки у REM-фазі все тіло паралізоване, м’язи очей рухаються. Відтак Гернові спало на думку, що сплячий може вдатися до м’язів очей як до засобу спілкування з ним. І їм це вдалося!

Коли він зрозумів, що спить, Ворслі, не прокидаючись, спромігся рухати очима справа наліво, і при цьому його рухи — згідно з сигналами електроокулограми (EOG) — виразно відрізнялися від типових для REM, швидких і нестямних. Крім того, під час сну Ворслі за командою натиснув на підключений до руки вимикач, і хоча йому снилося, що він зробив рух, насправді він не зміг поворухнути пальцем.

Учені досі дискутують щодо того, які властивості мусить мати сон, щоб його можна було назвати свідомим. Деякі, надто вимогливі, вважають, що — серед інших критеріїв — сновидець повинен бути в змозі приймати рішення, мати ті ж самі сенсорні й розумові можливості, а також спогади, що й під час неспання. Втім, усі сходяться на двох визначальних пунктах: сновидець мусить усвідомлювати, що він спить, а крім того, повинен спромогтися змінити почасти сюжет сновидіння.

Щоб довести відмінність цих сновидінь від інших, команда німецьких дослідників прикликала на допомогу найкращу спільницю — експериментальну науку й проаналізувала, що відбувається в мозку під час цих вельми специфічних сновидінь. І що ж вони виявили? Що певні зони — як-от передклиння, префронтальна кора, потилична й скронева частки — активніші, ніж у звичайному сні. Це мало б означати, що під час свідомих снів наші пізнавальні можливості більші, ніж коли сни звичайні або несвідомі. Говорячи докладніше, передклиння є зоною верхньої тім’яної часточки й задіяне в різних процесах, таких як увага та свідоме сприйняття.


Треба тренуватися


Експерти стверджують, що найбільше схильні до снів цього типу діти наймолодшого віку. Однак, як це часто трапляється в житті, здається, це також є питанням волі: існують різні методики, щоб навіювати їх, нехай навіть наше дитинство далеко позаду.

Стівен Лаберж[64] зі Стенфордського університету присвятив не одне десятиліття вивченню свідомих снів. Він відтворив чимало експериментів, подібних до дослідів Герна, написав на цю тему докторську дисертацію й 1981 року надрукував результати в одному спеціалізованому журналі. І відтоді не зупинявся. 1987 року він заснував The Lucidity Institute[65] — організацію, діяльність якої полягає в дослідженні цього типу снів і навчанні методик їхнього запам’ятовування й контролю їхнього змісту.

Тоді ж таки антрополог і письменник Карлос Кастанеда[66], воістину контроверсійний персонаж, якщо такі існують, також доводив існування «методик бачення снів». У «Подорожі до Ікстлана», третій з дев’яти його книжок про учнівство у дона Хуана Матуса, він оповідає, як цей чаклун відкрив йому, що сновидіння — це інші реальності, й пояснив, як використовувати їх для своєї вигоди.

Зі свого боку, різні фахівці зазначали, що ці методики могли б добре прислужитися в боротьбі з кошмарними снами: якщо, як у класичних випадках, нам сниться, нібито хтось переслідує нас або хоче заподіяти лихо, ми б могли проникнути в цей сон і змінити його на свій розсуд. Звичайно, щоб навчитися цього, потрібен час, але ми нічого не втрачаємо, якщо спробуємо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі» автора Калб Д’єго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. А сни... це сни?“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи