Розділ «2. Таємні послання, притлумлені бажання, хімічні розряди, коди для виграшу в лотерею... На що пристанемо?»

Солмс пішов трохи далі й проаналізував, що відбувається в мозку людей, у яких стовбур головного мозку в чудовому стані, але ушкоджені зони, пов’язані з пам’яттю й емоціями. І що в підсумку? Ці люди не могли бачити снів.

Відтак складалося враження, що сни може спричиняти хімічне збудження, яке виникло в будь-якій частині нашої голови, в тому числі у структурах мозку, відповідальних за емоції й пам’ять. Ці результати поставили під сумнів теорію Гобсона та Маккарлі, які стверджували, нібито активація думок, спогадів і емоцій не здатна збуджувати чи породжувати сни.

Щоб кинути трохи більше світла (або — в цьому випадку — темряви) на це питання, дослідники повернулися до лабораторій і продовжили роботу. Аллен Браун[36] разом зі своїми колегами з Національного інституту здоров’я США застосував PET (абревіатура від positron emission tomography, тобто позитрон-емісійну томографію), щоб дослідити, що відбувається в нашому мозку під час REM-фази, тобто в той період, коли ми з найбільшою вірогідністю бачимо сни.

Не наражаючись на великі несподіванки, вони ще раз пересвідчилися у значній активності мосту стовбура головного мозку, а крім того, спостерегли активність лише деяких дуже специфічних зон мозку, тоді як інші залишалися абсолютно бездіяльними.

І нарешті, працюючи з травмованими пацієнтами, вони завважили, що зони мозку, які беруть участь у створенні наших чарівних або моторошних сновидінь, складають лімбічну систему (яка опікується нашими емоціями й почасти пам’яттю) та майже повністю зоровий аналізатор (крім зорової кори, що є зоною, яка обробляє спонуки зов­нішнього світу). Своєю чергою лобові частки, пов’язані, зокрема, з поведінкою, плануванням та орієнтуванням, у той самий момент деактивуються.

«Перезавантаження» Гобсона

Після того, як деякі вчені розкритикували Гобсона та Маккарлі за їхню модель синтезу — активації, Гобсон продовжив досліджувати цю проблему. Їм закидали переважно те, що у не-REM-фазах сняться такі ж екстравагантні речі, що й у REM. І що хімічний розряд стовбура головного мозку не є єдиним фактором, відповідальним за структуру сновидінь. Однак існувало ще дещо.

З мужністю, гордістю та здобутими в ході експериментів новими даними Гобсон переборов ці закиди. Він визнав свою помилку й погодився з тим, що лімбічні зони вельми активні у REM-фазі, а відтак емоції відіграють у снах важливу роль. А проте він не здався і замість викинути білий рушник (чи то електроди) запропонував модель, в якій пов’язав мозок зі свідомістю: модель AIM (абревіатура від activation — input — modulation: активація — введення в дію — модуляція).

Ця нова опція дозволяє передбачати стани свідомості відповідно до трьох стрижнів. Перший з них — це активація, тобто ступінь активності мозку залежно від його електричної активності. Другий — введення в дію стимулів, коли визначається, якого ж походження — внутрішнього, зовнішнього чи комбінованого — створювані образи. І, нарешті, модуляція стосується хімічних сигналів, що переважають у кожному стані. Іншими словами, каналу, про який ідеться, — холінергічного (типового для REM-фази) чи адренергічного (типового для неспання).

Виходячи з цих трьох перемінних, стани REM, не-REM та неспання відрізняються за своїми характеристиками. Ясні сни, в яких ми можемо контролювати зміст того, що нам сниться (детальніше про це говоритимемо в розділі 5) формуються в гібридному стані між REM і неспанням. 

Завдяки цій актуалізованій моделі Гобсон повернув собі славу або принаймні повернувся на ринг.

Поза тим, що експерти й далі досліджують, аналізують та обговорюють те, що відбувається з нами вві сні, ми принаймні маємо більш виразне уявлення про те, що відбувається в нашій голові, коли кладемо її на подушку.

І пучка солі

Ось, друзі-читачі, рецепт засинання.

Інгредієнти:

• кілька кілограмів фізичних вправ

• трохи просторової організації

• тонни візуальних елементів

• різні емоції

• елементи, властиві інстинктові, на свій смак