Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Відомо, що нервові імпульси з дихальних центрів мозку розповсюджуються на його кору і змінюють її тонус. При цьому тип дихання з коротким і енергійним вдихом і повільним видихом викликає зниження тонусу центральної нервової системи, обумовлює зняття емоційного напруження. Повільний вдих і різкий видих тонізують нервову систему, підвищують активність її функціонування. Для того щоб у стресогенній ситуації знайти спокій, зняти надмірне психічне напруження, необхідно виконати 8-10 коротких вдихів (використовуючи рухи нижньої частини живота) і повільних тривалих видихів.

А для того щоб максимально мобілізуватися, подолати сумніви у своїх силах, необхідно виконати 8-10 дихальних процедур з повільним, тривалим вдихом і різким, енергійним видихом. Для зняття надмірної або непотрібної в даний момент психічної активності, навпаки, необхідне м'язове розслаблення (релаксація).

Окрім цього, існує самонавіяння. Психологічна сутність цього прийому - збудити й укріпити віру в себе, в свої здібності. Складаний текст повинен ясно і точно відображати мету самонавіяння, фрази, що промовляються, повинні бути лаконічні і вимовлятися тільки у ствердній формі. Техніка аутогенного тренування складається із словесних розпоряджень: “повинен-хочу-можу-так”. Наприклад: “Я повинен бути сміливим! Я хочу бути сміливим! Я можу бути сміливим! Я сміливий!”. Проводити таке тренування доцільно щодня.

Вправа “Вольове дихання”. При виконанні вправи приймають таке вихідне положення: розслаблюються, установлюють рівне глибоке дихання. Потім, вдихаючи рівно й спокійно, одночасно піднімають руки до рівня грудей долонями наверх, згинають їх в ліктях і відводять лікті назад. Після цього робиться подвійний видих з одночасним повільним опусканням долонь вниз. Під час видиху послідовно напружуються м’язи рук, плечового пояса, живота, ніг. Можна уявити, що руки, які опускаються, пресують повітря, яке в них знаходиться, й направляють його донизу, в землю. По закінченні видиху напруження м’язів припиняється. Вправа повторюється до появи почуття впевненості у своїх силах і готовності організму діяти з максимальною віддачею.

Вправа “Збудливе дихання”. Вихідне положення: стоячи, розслабитися, установити рівне, глибоке дихання. Зробити спокійний вдих через ніс, одночасно піднімаючи руки догори й схрещуючи їх перед особою. Після цього, напружуючи м’язи всього тіла, особливо м’язи живота, різко відкривши рот, опускаючи руки через сторони донизу, зробити видих. Наприкінці видиху зібратися з силами і різко виштовхнути з легенів залишок повітря. При видиху видати гортанний звук. Вдих і видих робити уповільнено. Триразове повторення цієї вправи дозволяє мобілізувати сили й активізувати діяльність.

Вправа “Вольова увага". Відомо, що для втілення думки в дію потрібно виявити волю. В умовах, коли боротьба мотивів “за” й “проти” іде на рівних, а приймати рішення необхідно, допоможе прийом загострення вольової уваги. Вправа виконується так. Уявіть конкретну ситуацію з боротьбою мотивів і спробуйте знайти доводи на користь “за”. Відшукавши такі доводи, зробіть невеликий вдих, затримайте дихання й, кілька разів випинаючи й втягуючи живіт, подумки вимовте: “Я зроблю це!”. При цьому рух діафрагми й скорочення черевних м’язів підвищать м’язовий тонус, що стане поштовхом до вольової дії. Втіленню думки в дію в умовах переваги негативного настрою допоможе й уявне подання того, що дія вже виконується вами з одночасним повторенням про себе формули: “Мені це легко”. Після такої психологічної підготовки дія виконується значно легше. У цьому випадку бажання переходить у дію під впливом ідеомоторного акту й надавання руху нервово-м’язових шляхів, які доповнюються роботою механізмів самонавіювання.

Простотою й ефективністю відрізняються вправи, що дозволяють побороти хвилювання й непевність у своїх силах, запропоновані Е.С. Жариковим та Е.Л. Крушельницьким.

Вправа “Стріляний горобець З метою «включення» механізмів емоційно-вольової саморегуляції необхідно багаторазово осмислити очікувану подію. Це дозволить звикнути до майбутньої ситуації. Відомо, що знайоме і звичне хвилює менше, ніж неясне й невизначене.

Вправа “Приємно згадати ” заснована на використанні такого механізму психічної саморегуляції, як самопереконання. У випадку непевності у своїх силах при вирішенні якого-небудь завдання рекомендується уявити й проаналізувати досвід успішного вирішення аналогічних проблем у минулому. Наприкінці потрібно твердо сказати собі: “Я вирішував завдання й більш складні. Вирішу й це!”.

Вправа “Двійник із задзеркалля”. Очікуючи на ту або іншу значиму подію й відчуваючи сумнів у її щасливому завершенні, зробіть так: уважно подивіться на себе в дзеркало, намагаючись надати обличчю спокійний вираз, і тоді через зворотний зв’язок прийде в рівновагу й нервова система.

Формуючи в себе навички вольової мобілізації, варто вчитися робити вольові дії після віддачі самонаказу, наприклад: “Вперед!”, “Давай!”, “Тримайся!” і т.п. Часте сполучення вольової дії із само-наказом закріплюється рефлекторно. Це дозволить у складних умовах створити вольове напруження шляхом віддачі самонаказу.

Зв’язок самонаказу з вольовою дією стабілізується, якщо доповнити його самопідкріпленням, тобто схваленням власних успішних дій щодо реалізації самонаказу (наприклад: “Молодець!”, “Орел!”, “Здорово!” тощо).

Здійсненню вольової мобілізації сприяють і ритуальні дії. Цей ефект помічено давно. Усім відомі ритуальні прийоми французьких мушкетерів перед жаркою сутичкою. Вони з’єднували руки й вимовляли девіз: “Один за всіх і всі за одного!”. Нерідко можна спостерігати ритуальні дії спортсменів перед початком змагань, за допомогою яких вони налаштовують себе на рішучу й самовіддану боротьбу. У цих випадках ритуал є наче пусковим сигналом цілої системи звичних, закріплених у навичках автоматичних дій. Якщо з таким ритуалом звичайно пов’язувалися рішучі, вольові дії, мужні вчинки, то й у складній ситуації ритуальна дія допоможе перебороти нерішучість, боязкість, непевність у своїх силах; тому, формуючи в себе навички вольової саморегуляції, можна спробувати починати вольові дії з якого-небудь символічного руху (наприклад, удар кулаком однієї руки по долоні другої, виконання процедури “мобілізуючого дихання” і т.п.) або вигуку (приміром, “а-а-а” і т.п.), створюючи тим самим рефлекторний зв’язок між ними.

Розглянуті прийоми емоційно-вольової мобілізації не обов’язково освоювати в повному наборі. Якщо колений вибере для застосування хоча б один зі способів емоційно-вольової саморегуляції, то можна розраховувати на успіх.

Значущою на війні залишається і проблема “знаходження себе”. Велика кількість проблем і переживань може викликати у солдатів психологічне перенапруження, аж до нервового зриву. І тут дуже важлива здібність людини до психічної саморегуляції. Проводити її можна за Допомогою нескладних прийомів, що не займають багато часу, достатньо ефективних і передбачаючих розслаблення і передих в умовах складної обстановки.

“Самомасаж”

а) сядьте на дно окопу. Витягніть ноги. Великим пальцем правої руки намацайте невелике поглиблення під підборіддям, тобто “антистресову” точку. Закрийте очі і натисніть на вказану ділянку на час до 5 секунд. Відчувши, що тяжкість починає опускатися в ноги, позіхніть і зробіть енергійне потягування руками. Це допоможе зняти напругу;

б) на великих пальцях знаходиться декілька тисяч активних біо-точок. Для відновлення психоемоційної рівноваги або з профілактичною метою проведіть їх масаж таким чином: великим і вказівним пальцями правої руки захопите мізинець лівої руки у верхній його третині і протягом 3-5 хвилин здійснюйте кругові обертальні рухи за годинниковою стрілкою;

в) виконайте ту ж операцію, але із захопленням великого пальця, і проведіть легкі рухи, що тягнуть, від основи до кінчика пальця сім разів. Те ж саме виконайте і з рештою пальців. Потім поміняйте руки.

Стоячи на посту, пам’ятайте, що: