Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

3. Передавання рішення “убік". Суть цього способу полягає в передаванні завдання сусідньому підрозділу. Проте сусідні підрозділи повинні взаємодіяти. Помилкові “успіхи” командира, що ухиляється, спрямовуючи рішення “убік”, руйнують основу взаємодії, породжують бажання ухилитися від надання допомоги і взаємодії надалі.

4. Намагання суворо виконувати вимоги Бойового статуту або іншої інструкції. Це також нерідко стає способом ухилення від прийняття рішень. Необхідно розуміти, що Бойовий статут або настанова розраховані на якусь усереднену бойову ситуацію. Вони є результатом узагальнення попереднього бойового досвіду і спробами поширити його на майбутні бої. Статути відображають рівень розвитку техніки, існуючий у момент їх написання, пов’язані з конкретним озброєнням своїх військ і військ противника, з тактикою противника, умовами передбачуваного театру воєнних дій. Крім того, на статути впливають догматичні уявлення спільноти про “правильні дії” на війні. Закріплення усереднених правил ведення бою неминуче породжує деякий примітивізм.

Усі ці чинники говорять про те, що Бойовий статут принципово не може відповідати на всі питання і містити способи вирішення всіх бойових завдань. Будь-який Бойовий статут або настанова потрібно розглядати не як універсальний закон, що не допускає відхилень, а як збірку методичних рекомендацій.

Шаблонні рішення не завжди приводять командира до успіху, вони заважають в управлінні підрозділами на полі бою. Статут допомагає швидко організувати бій, наприклад, підготувати поспішно сколочені підрозділи.

Оскільки всі солдати такого підрозділу знають тактичні шаблони, то використання положень статутів набагато зменшить неузгодженість і різнобій у діях. В умовах, коли є можливість відпрацювати порядок взаємодії між підрозділами, рішення дотримуватися статутних положень потрібно ухвалювати в кожній конкретній ситуації залежно від обставин. Ніякої презумпції правильності статутного рішення не має бути. Прикладом недоречного використовування статуту може бути використання артилерійської підготовки - нерідко виникають ситуації, коли вона лише попереджає противника про підготовку до атаки, заподіюючи йому незначних уражень, і вводить в оману свої війська щодо ступеня придушення ворожої оборони.

5. Зволікання з прийняттям рішень. Назва цієї форми ухилення від прийняття рішень говорить сама за себе. Широко відоме армійське прислів’я “отримавши наказ - не поспішай його виконувати, оскільки його відмінять”, можливо, частково відображає роботу бюрократичного армійського механізму, але в бойових умовах нерідко є свідомим способом ухилення від прийняття бойових рішень в надії, що відповідні дії будуть зроблені кимось іншим.

6. Сліпе виконання наказу. Бездумне виконання наказу старшого командира може бути проявом прагнення ухилитися від прийняття самостійного рішення. Командир підрозділу, що ухиляється, посилається на наявність наказу старшого командира і примушує виконувати його буквально, не вникаючи в його тактичне значення. Потрібно розуміти, що, виконуючи наказ, нижчий командир повинен приймати самостійні рішення для розвитку рішення вищого командира. Наказ атакувати населений пункт, зайнятий противником о 15.00, не слід розуміти так, що піхоту потрібно гнати по рівному полю на кулемети противника, головне, щоб не спізнитися з початком атаки. Наказ означає, що до 15.00 атаку потрібно підготувати так, щоб завершити її успішно з мінімальними втратами. Наказ здійснити марш не означає, що потрібно просто сісти і поїхати, - потрібно вжити всіх підготовчих заходів до дій контрзасідок або іншої зустрічі з противником.

Досвід ведення сучасних війн і локальних конфліктів закріпив деякі способи, що сприяють прийняттю самостійних бойових рішень командиром підрозділу.

1. Постійний наказ на діяльність і прийняття рішень. У бойовій обстановці необхідно виходити з того, що у будь-який момент у кожного командира є наказ на самостійне оцінювання обстановки і прийняття самостійного бойового рішення навіть у разі відсутності вказівок і розпоряджень зверху. Командир повинен розуміти, що є психологічні причини, які підштовхують його до ухилення від прийняття рішень, до бездіяльності, що відомі найчастіші форми ухилення. Командир має постійно задавати собі запитання, чи не намагається він відхилитися від прийняття бойового рішення.

2. Наказувати потрібно ІЦО зробити, а не ЯК зробити, Іншим перевіреним способом підвищення ініціативи у військах є введення системи, за якою керівництво не віддає деталізованих наказів, а підлеглі знають це і самі визначають порядок виконання наказів. Винятком можуть бути випадки, коли старший командир краще ознайомлений з місцевістю або обстановкою, а також при організації особливо складних видів бою - форсуванні річок, нічного бою, відходу та ін. Командир не повинен привчати підлеглих до занадто детальних вказівок. Погрібно дотримуватися принципу “постав завдання, дай засоби і дозволь виконати його самостійно”. Навіть у разі, коли обставини вимагають детальних наказів, слід указувати загальну мету бою, щоб у разі виникнення несподіваних змін обстановки командир підрозділу, що отримав наказ, зміг скоректувати свої дії. Якщо необхідні детальні накази, доцільно проводити консультації з тими, хто буде їх виконувати.

3. Командир відповідає не за наслідки прийнятого рішення, а ча недоліки в підготовці його прийняття. Результативним способом підвищення ініціативи є зміна підходів до відповідальності осіб, що віддають накази. Як уже вказувалося вище, у бою можливі всілякі несподіванки, і навіть повна підготовка до ведення певного виду бою не гарантує 100% успіху. Потужний вплив сучасного загальновійськового бою на психіку командирів підрозділів передбачає урахування психологічних особливостей управлінської діяльності в бойових умовах, створення ефективної системи психологічної допомоги командирам підрозділів у вигляді комплексу заходів психологічного забезпечення керівного складу в передбойових та бойових умовах. Для цього слід сконцентрувати увагу на трьох напрямах:

психологічна підготовка командирів підрозділів у процесі спеціального навчального курсу (теоретичні аспекти і практичні психотренінги);

психологічна підготовка під час повсякденної навчально-бойової діяльності;

психологічна практика під час виконання реальних навчально-бойових завдань, максимально наближених до екстремальної ситуації сучасного бою, але з найменшим обсягом завдань і відповідальності, під безпосереднім контролем досвідчених і їсихол огів-консультантів.

Організована таким чином система всебічної психологічної підготовки керівного складу дозволить визначити напрям формування і зміни психічного стану командира під впливом реальних умов виконання службових завдань як в умовах повсякденної діяльності, так і в бойових умовах. З підвищенням професіоналізму і загартуванням психіки перехідний стан між повсякденністю та екстремальністю має ставати умовним, а конкретні дії у критичних моментах стають більш методичними і виконуються майже автоматично. Це дозволяє позитивно вирішувати бойові завдання в умовах дефіциту часу, який за наявності може використовуватись командиром підрозділу для осмислення ( і подальшою, якщо є потреба, корекцією) бойової ситуації.

Оптимальний психічний стан командира підрозділу під час діяльності в екстремальних умовах сучасного загальновійськового бою забезпечується співвідношенням внутрішньої особистісної готовності до дій з реальною можливістю їх виконання. Цс виявляється в повному осмисленні того, що відбувається, та адекватному оцінюванні бойової обстановки; чіткому плануванні та організації підготовки до застосування сил і засобів у бою, особисті іі упевненості в успішності вирішення бойових завдань; упевненості в собі, офіцерах органу управління, підлеглих, технічному оснащенні її озброєнні; оптимальному рівні емоційного напруження; повному самоконтролі.

2.3. Прийоми активізації (мобілізації) морально-психологічного стану військовослужбовців у бою

У правління психічними станами військовослужбовців у бою є складним завданням, комплексом питань, що включає попередження виникнення і припинення в бою негативних психічних станів, ліквідацію їх наслідків в підрозділах і так далі.

Постійне ускладнення ведення сучасного бою, зростаючі вимоги до якості завдань, що виконуються, приводять до підвищення значущості управління психічними станами військовослужбовців у бойовій обстановці.

Управління є особливим видом бойової діяльності, призначеної для організації і координації психологічних зусиль всіх командирів підрозділів і воїнів щодо досягнення кінцевого або очікуваного результату при виконанні бойового завдання. Організація сучасного бою є складною системою, яка, у свою чергу, утворює підсистеми різного рівня і складності. Управління психічними станами в процесі цілеспрямованої дії має конкретні цілі і припускає кінцевий результат.