Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Управління психічними станами військовослужбовців здійснюється командирами різних рівнів з урахуванням інформації про поведінку їх підлеглих в бою, їх відношення до бойового завдання, аналізу реакції особового складу на розмови про бойову обстановку, на основі переробки та осмислення цієї інформації й ухвалення конкретних рішень.

Управління психічними станами військовослужбовців -процес глибинного порядку дуже складний у своїй динаміці. Це -регулювання взаємодії різнорівневих елементів системи ^управління, до яких відносяться: організаційний; військово-технічний; ідейно-політичний; психологічний.

Організаційний - включає психологічні проблеми сформованих контактів між командирами всіх рівнів.

Військово-технічний — включає соціально-психологічні проблеми бойового забезпечення підрозділів і частин.

Ідейно-політичний - включає наявний рівень сформованості у військовослужбовців політичних переконань.

Психологічний - основний елемент системи управління. Підрозділ -об’єкт управління психічними станами, що має свою специфіку, сутність якої полягає в строгій визначеності і взаємозв'язку. Тому всі елементи системи управління психічними станами необхідно розглядати в єдності, оскільки вони є складним соціально-психологічним механізмом.

Тому командирові треба знати індивідуально-психологічні особливості своїх підлеглих і їх рівень морально-психологічних і бойових якостей, індивідуально-психологічні особливості, їх мотиви, потреби, цілі, установки в складних умовах бойової обстановки.

Використання бойової техніки і зброї в бою, ставлення особового складу до конкретного бойового завдання, характер взаємин між військовослужбовцями і ряд інших аспектів знаходяться в прямій залежності від змісту тих або інших переважаючих в конкретний відрізок часу психічних станів.

Звідси витікає, що управління психічними станами військовослужбовців визнане забезпечити функціонування і розвиток внутрішньоколективних відносин для того, щоб всі психологічні процеси та явища, що відбуваються у військовому колективі, а також рівень необхідних особово-професійних якостей воїнів сприяли виконанню бойового завдання.

Недолік чіткої організації, статутних, здорових взаємин у підрозділах здійснює негативний вплив на зміст і характер психічних станів військовослужбовців.

Виходячи з цього активність воїна залежить не стільки від його потенційних особистих можливостей і його бойового або соціального досвіду, скільки від рівня управління членами підрозділу, його потенційних можливостей, бойового настрою людей, їх психічних станів перед майбутньою атакою або оборонним боєм.

Аналіз досвіду ведення бойових дій під час Великої Вітчизняної війни, в Республіці Афганістан і в зоні проведення Анти-тєрористичної операції на Сході України свідчить про те, що успіх в більшості випадків залежав не стільки від виконавців -солдатів або сержантів, скільки від керівної ланки, задіяної в загальній системі управління бойовими діями, їх уміння передбачати, продумати, організувати бойові дії, забезпечити всім необхідним своїх підлеглих, спрогнозувати гюведінкові реакції в реальній бойовій ситуації.

При розгляді питань, пов'язаних з управлінням психічними станами військовослужбовців в сучасному бою, можна розглянути проблеми: організаційно-технічного порядку; психологічні; психологічні проблеми внутрішньоколективних відносин.

Проблеми організаційно-технічного порядку полягають насамперед в здатності військовослужбовця освоїти сучасну бойову техніку і зброю, а також в якості професійного психологічного відбору щодо призначення і доцільності використання воїнів у конкретних бойових діях. Тут дуже важливі їх психологічна сумісність у період підготовки і виконання бойового завдання і психологічні проблеми надійності підрозділів і частини в цілому в бою.

Психологічні проблеми управління психічними станами військовослужбовців в сучасному бою пов’язані перш за все з комплектуванням і доукомплектуванням підрозділів і частин особовим складом у бою. Тому що в умовах воєнного часу, в період проведення мобілізації різних вікових категорій чоловічого населення комплектуючими військовими комісаріатами буде присутній достатньо високий відсоток (30% і більш) осіб, що прибувають в підрозділи і частину в цілому не за призначенням. Тому в такій ситуації командирам необхідно знати політичні погляди і рівень колективістських якостей військовослужбовців, що прибувають для поповнення в умовах бойової обстановки.

В управлінській діяльності командирів і офіцерів структур по роботі з особовим складом психічні стани підлеглих повинні стояти в центрі уваги, оскільки саме від змісту і спрямованості останніх кінець кінцем залежить успіх будь-якого виду діяльності в бойовій обстановці.

Психологічні проблеми внутрішньоколективних відносин полягають в психологічній сумісності і самоствердженні військовослужбовців, а також колективній активності воїнів у бою. Тут же гостро може стояти проблема виникнення, розповсюдження і боротьби із занепадницькими настроями і чутками у бойовій обстановці.

Спрацьованість екіпажів, розрахунків, відділень найчіткіше виявляється при виконанні бойових завдань в обстановці численних подразників і дефіциту часу. Бойова обстановка дуже швидко “виявляє” недостатність правильного розуміння завдання кожним воїном, прояви рівнів усвідомленості і активності кожним членом екіпажу (розрахунку).

Психологічна несумісність, як правило, виявляється при виконанні складних бойових завдань. У такій обстановці конфлікти, наприклад, протікають найгостріше, деколи мають прихований характер.

Військовий колектив є складним психологічним механізмом, в якому виявляються різні соціально-психологічні явища. Тому самоствердження воїна в бою - це свого роду черговий етап його цивільного становлення, спроба отримати визнання в очах військовослужбовців, що оточують його, особистих бойових можливостей в конкретній ситуації.